Зараз мені, як ніколи важко знайти спільну мову з найріднішою людиною – мамою! Мені дуже потрібна порада, яка б хоча б на трохи покращила наші стосунки, бо я так більше не витримую.
Якщо відверто, то останнім часом я взагалі не хочу спілкуватися з нею. Я її люблю так само як любила! Але зараз вона стала дуже складною людиною.
Мого тата не стало три роки тому, і з того часу мама сама не своя, дуже сумує за ним.
Через рік вже наче все було краще, туга почала відпускати. Пізніше і мій брат одружився. Мама наполягала, щоб молодята переїжджали до неї. Казала, що жити одній дуже самотньо.
Брат не став відмовляти мамі й вони з Наталею переїхали. Хоча на її місці, я б не жила разом зі свекрухою, маючи власну двокімнатну квартиру.
З іншої сторони тут була фінансова вигода – квартиранти. Тож Наталя почала шукати людей, вона прискіпливо перебирала бажаючих, тому цей процес затягнувся. Якраз за цей час брат вже передумав жити з матір’ю.
Спочатку я подумала, що це невістка не зжилася з мамою, але по факту було трохи навпаки.
Як тільки вони переїхали від мами, та почала дзвонити мені по кілька разів на день.
– Я знову нікому не потрібна! – постійно повторювала та. – У вас свої сім’ї, свої проблеми, а я знову одна!
– Ну мамо, так рано чи пізно мало статися, ми вже дорослі!
– То може мені взагалі викинути свій телефон, якщо ви мені не хочете дзвонити і я вам набридла?
Говорячи це вона ніби переконувала і себе і мене, що це все так і є.
Я їй пояснювала, що маю змогу з нею поговорити лише ввечері, бо зранку збираю дітей до школи й відразу біжу на роботу, і телефоную їй кожного дня на декілька хвилин, на скільки маю часу.
Проте мама далі за своє.
Я кожних вихідних забігаю до мами, а вона продовжує говорити що ми до неї навіть не можемо зайти в гості.
Одного разу запропонувала мамі допомогти прибрати в неї вдома, а вона подумала, що це я натякаю їй що в неї дуже брудно.
Вона кожного разу знайде на що образитись! Я не знаю, як ще я маю підібрати до неї правильні слова!
Якось вона подзвонила мені й каже:
– Думаю про те, що треба продати мою квартиру! Ні ти, ні твій брат не буде мене доглядати! Тому за ці гроші я доживатиму в будинку для літніх людей!
Я вже навіть не мала, що їй на це відповісти. Ми з братом дуже любимо нашу маму, але ніяк не можемо їй догодити. З чого вона взяла, що ми за нею не доглянемо?
Я втомилась кожного разу слухати, що ми щось не те зробили, не те сказали. В кожного вистачає своїх турбот, а мама цього ніяк не зрозуміє.
Інколи я навіть брати слухавки не хочу, але відповідаю це ж моя мама.
Як мені спілкуватися з нею, щоб вона перестала ображатися?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
