Чоловікові одного разу надоїла міська метушня і він вирішив піти в місце, де зможе побути наодинці з собою. Він хотів зайнятися медитацією і подумати про своє життя. Для цього йому потрібна була суцільна тиша. Де її шукати? У лісі!
Він зайшов у лісову гущавину, де, на перший погляд, було тихо. Але вже через декілька хвилин він почав чути різноманітні звуки природи. То дерева шелестіли, то цокотіли коники, то співали солов’ї. Він вирішив продовжити пошуки.
Йому спало на думку, що бажану тишу він зможе знайти в печері. Чоловікові довелося витрати на її пошуки декілька днів. Зрештою, він знайшов відповідне місце, але коли потрапив всередину, то тиша й спокій тривали не довго. У самому кутку печери зі стелі капала вода. Кожна крапля розбивалася об землю і з тріскотом відбивалася у голові чоловіка. Його це неймовірно дратувало, тому він почав шукати інший вихід.
Вирішив, що найкращим варіантом буде встановити у своїй квартирі звукоізоляцію. Через пів року він завершив усі необхідні роботи і сів посеред кімнати. Раптом почув як цокає його годинник. Розлючений чоловік зняв його і кинув об стіну. Той розлетівся і перестав працювати.
Чи зміг він після цього насолодитися тишею? Ні, бо тепер він чув власне серцебиття…
Мораль цієї притчі дуже проста: на внутрішній спокій не впливають зовнішні обставини. Лише в наших силах досягти гармонії з собою. Усі проблеми і їх рішення знаходяться в людській голові. Чим раніше ви це усвідомите, тим швидше вам вдасться полегшити собі життя.
