Ми з чоловіком вже 5 років одружені і весь цей час живемо з батьками чоловіка. Своє житло мати дуже хочеться, але наші заощадження цього поки не дозволяли.
Якось я помітила, що чоловік дуже уникає зайвих витрат. Як потім з’ясувалося, він відкладав гроші на власну квартиру.
Наші стосунки почали розвиватись ще в університеті. Щоб не тулитись в гуртожитку, чоловік запропонував переїхати до його батьків. Коли отримали дипломи, обоє влаштувались на роботу. На продукти вистачало, а на зйомну квартиру ще ні.
Чоловік у мене завзятий, швидко став на ноги. Як тільки з’явились гроші, зробив мені пропозицію.
Через рік ми вже мали дитину. Чоловік був щасливим, окриленим. Його батьки ніяк не могли натішитись першим внуком, буквально стрибали від радості.
А от мені так весело не було: довелось іти в декретну відпустку і змінити свою діяльність. Тепер я займалась лише малюком та домашнім затишком. Чоловік був днями на роботі. Іноді ще перед поверненням додому їздив грати у волейбол чи більярд із друзями. Тому від нього допомоги я не чекала. А іноді так хотілось відпочити та прогулятись на самоті.
Коли я завела розмову про няню, чоловік тільки відмахнувся: “Немає грошей”.
Потім я захотіла віддати малого в приватний садочок. У відповідь – вже знайоме: “Немає грошей”.
Одяг для мене ми купляли тільки на розпродажі або за величезними знижками.
Я довго не могла зрозуміти, куди чоловік діває свою зарплату, а потім я знайшла його заначку: виявляється, він хоче купити квартиру.
Ця новина була чудовою: жилось з батьками нормально, але своє житло нічого не замінить.
Тут чоловік мене вразив:
– Квартиру я купую тільки за свої гроші, а значить і записую її на свою матір. Якщо будемо розлучатись, житло точно залишиться моїм.
Сказати, що я засмучена і розчарована – все одно, що промовчати!
Я щодня була і за кухарку, і за няньку, і за коханку, і все це – просто так? Це нічого не коштує?
Я ж теж добре заробляла, доки не пішла в декрет після народження нашого спільного сина. Та це ж не значить, що я днями байдикую!
Ще й свекруха підливає свого. Каже, оформлять на мене частину квартири, якщо я за неї сама заплачу.
Зараз я роблю манікюр у нас вдома, але хіба на цьому багато зробиш?
Та й чого це мій чоловік раптом заговорив про розлучення? Чи варто після такого сподіватись на нормальні стосунки?
Поділіться вашим досвідом у коментарях
