У нас зі Світланою було щасливе дитинство. Наші батьки створили зразкову сім’ю, де панували любов, підтримка та взаєморозуміння. Мабуть, через це ми з сестрою ніколи не сварились, хоч я і бувала трохи неслухняною.
Світлана була на 5 років старшою, але заміж першою вийшла я.
Вирішувати, де наша молода сім’я буде жити, нам не довелось. Мої батьки та батьки чоловіка між собою добре спілкувались, тому склались грошима і подарували нам однокімнатну квартиру в центрі міста. Радості не було меж: знімати квартиру дуже дорого, наших грошей тільки на це і вистачало б. Та і хто ж не мріє про власне гніздечко?
Дуже скоро наші батьки вже гляділи внуків. Спочатку народився Захарчик, а через три роки на світ з’явилась Софійка. Ми і досі жили в подарованій квартирі, а в чотирьох там було вже не дуже зручно.
На нове житло заробити не виходило, бо працював тільки чоловік. Я ж декілька років у декреті була, а моя професія знайти дистанційну роботу не дозволяла. Не скажу, що ми жили бідно, але робити якісь заощадження змоги не було.
Пройшло трохи часу і Світлана теж знайшла свою долю. Чоловіка привела жити в будинок наших батьків. Добре, що місця там було багато.
Зараз у таких випадках будинок ділять навпіл, але в нашому випадку в цьому не було потреби. Батьки були раді, що сталось саме так. Бавити на старість внуків – найкращий для них подарунок. Бо ж у Світланки якраз народився син. Бабуся з дідусем ніби знову згадали молодість.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Йшли роки, всі жили мирно та щасливо, та якось дуже раптово померла наша мама. Через кілька місяців, не витримавши втрати, пішов і тато.
Коли прийшов час, Світлана зібралась переоформлювати будинок. Вона хотіла бути єдиною власницею, але тато в заповіті вказав нас обох.
Світлану ця інформацію образила так сильно, що вона перестала зі мною спілкуватись, хоча ми завжди були найкращими подругами.
Я не думаю, що будинок має належати Світлані лише через те, що вона останнім часом жила з батьками. Вона їм там зовсім не допомагала!
І так як батьки вже купили мені квартиру, то сестра вважала, що будинок тата й мами має належати їй.
Так як в нашій квартирі з дітьми було вже тісно, я запропонувала Світлані вигідний для нас обох варіант: продати батьківський будинок, а гроші поділити порівну. Бо ж за заповітом на будинок ми мали рівні права.
Світлану такий варіант не влаштував: вона наполягала, що я мушу відмовитись від свого спадку.
Вирішити цю ситуацію ми не змогли навіть попри щасливе спільне дитинство.
Зараз одна про одну і доброго слова сказати не можемо.
Якщо я пропоную якийсь вихід, Світлана не погоджується, і навпаки.
Декілька місяців ми не могли знайти спільної мови з рідною сестрою. Потім перестали розмовляти зовсім.
Сім’я Світлани продовжувала жити в домі батьків. І якось вона знову взялась за своє. Попросила написати відмову від будинку, а вона мені віддала б за це мою частину грошей. Та вона назвала таку мізерну суму, що і на кімнату в гуртожитку не вистачить.
З часом ми все ж оформили будинок на двох, за заповітом. Сім’я Світлани мешкала і в моїй половині дому, тому сплачувала мені за це гроші.
Ми і надалі живемо в однокімнатній квартирі, планувати не можемо нічого.
Скільки це все відбуватиметься – невідомо, але поступатися я не буду.
Так вважає і Світлана.
Мабуть, доки ми це вирішимо, наші діти стануть дорослими.
Чи варто піти сестрі на поступки?
Діліться вашими думками в коментарях
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
10 подарунків, які потрібно робити свого тіла кожен день
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
10 речей, які дратують кожен знак зодіаку. Ну прямо з мене списано:
Забутий рецепт чудодійного засобу від варикозного розширення судин
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Манікюр на Новий рік 2020: фото робіт та тематичні ідеї новорічного манікюру
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
