Остап піднявся з-за столу та люто глянув на дружину:
– Набридло вже! Постійно готуєш тільки борщ та вареники, а щось інше смачненьке не вмієш? Ось моя колега Людмила щоразу приносить на роботу голубці, курочку домашню та консервацію. А вона, до речі, сама живе!
Тоді перекинув тарілку з борщем. Навіть не поснідав та розлючений пішов на роботу.
Але ніхто у колективі не любив Людмилу. Можливо, що просто їй заздрили? Адже жінка вміє вишивати, смачно куховарити та можна про неї говорити ледь не цілий день. Вона й сама цього не приховує та при нагоді хвалиться:
– Ось я нещодавно робила консервацію на зиму, то кожна баночка краща за попередню! А ще сусідки прибігали та рецепт просили, бо говорили, що так смачно пахне у квартирі! Та навіть мій кум казав, що готовий до мене переїхати жити, бо я готую смачніше, аніж його дружина! Але я так не можу, все-таки чоловік одружений.
Але на всі прохання колег хоча б раз почастувати їх смачненькими стравами Людмила тільки віджартовувалася, мовляв, вона зараз на дієті та й важко їй такі сумки з їжею тягнути на роботу.
Тільки чомусь Остап слухав її. Та помалу починав порівнювати зі своєю дружиною Оленою. Ось Людмила така красива, фігуру гарну має. А яка хороша господиня (ну це вона так каже). Але його Олена немов сіра мишка, яку цікавлять тільки хатні справи. З нею навіть не можна нормально поговорити, бо вона щодня бігає як не на город, то до курей та свиней. Після пологів не може схуднути та якщо їй випаде вільна хвилинка – то одразу біжить до дітей. Ввечері прийде, накладе на стіл та ляже спати. І так щодня, рік за роком.
А Людмила ще більше підливала масла до вогню. Коли ж чула про те, як Остап скаржиться на свою Олену, то не забувала й тут підлеститися:
– Та не може такого бути, щоб жінка не піклувалася про свого чоловіка! Ось я, наприклад, вам би щодня готувала смачні страви.. Та що там страви – я б з вас порошинку здувала. А вона вами так нехтує. Ой, як мені вас шкода, чесно!
Тепер Остап ледь не щовечора згадував такі слова колеги. Та хіба він гідний такої жінки, як Олена? Тому одного дня прийшов з роботи та почав збирати свої речі:
– Я подаю заяву на розлучення.
– Як? Остапе, я нічого не розумію. Що трапилося?
– А ти ніби не знаєш? Подивися на себе! У кого ти перетворилася?! Ти – погана господиня та дружина. Мене це дістало. Ось я хороший чоловік, не хочу дарма життя прожити з тобою!
Та Олена навіть не плакала. Вже давно відчувала, що її чоловік дуже змінився, відколи потрапив на нову роботу та почав працювати з Людмилою. Однак, у неї є діти, які їй допомагали. Здається, що жінці навіть стало легше жити, коли Остап пішов. Адже щодня чула тільки образливі слова та докори від нього.
А Остап переїхав жити до Люди. Спершу нова дружина щодня готувала для нього і суп домашній, котлети, курочку запечену, салати. Але з часом чомусь припинила балувати його. Мовляв, то вона з роботи втомлена прийшла, то голова болить або погано себе почуває. Тому тепер чоловік ледь не щодня проводив час на кухні, щоб собі хоча б канапку з чаєм приготувати.
– Та у мене є дієта, коханий, тому я і не готую! Ти ж хочеш, щоб у мене була красива фігура. Ось скоро вона закінчиться і буду знову для тебе все готувати! – щоразу виправдовувалася жінка.
Але день за днем ситуація погіршувалася. Тепер вона забула про хатні обов’язки, й щодня Остапа зустрічала одна й та сама картина – гора немитого посуду та порожній холодильник. А про випрасуваний одяг або витерту пилюку й годі говорити. За 6 місяців такого “щасливого” спільного життя він схуд на 20 кілограмів. Нарешті зрозумів, що Людмила звичайна ледацюга, яка вміє тільки гарно говорити та вихвалятися. Як там його кохана Олена? Все частіше почав згадувати її смачний домашній борщик та пампушки, як у них вдома було затишно та добре. Сумує за нею та дітками. Вона ж просто ідеальна господиня!
Потайки від Люди зібрав всі свої речі та поїхав додому. Олена тоді поверталася з магазину, коли побачила на порозі свого горе-чоловіка:
– Ти що тут забув?
– Вибач! Будь ласка, послухай мене. Я зрозумів, що так помилявся. Та й тобі без мене погано, ось вирішив додому повернутися, адже тут моя родина.
Олена подивилася на нього. Брудні черевики, щетиною заріс, одяг весь у плямах.
– Ні, Остапе. Йди далі до своєї Люди жити, адже ти її так хвалив! Гіркий у неї борщ виявився? Ну то їси його далі, а сюди забудь дорогу! Знаєш, я зрозуміла, що краще буду жити сама, аніж з таким чоловіком, як ти!
А ви б змогли пробачити чоловікові?
