Моя сестра принесла додому невеличкий повідець. Новенький, ще й з біркою магазинною.
– Ні! Тільки ще цього мені бракувало вдома! Я вам скільки разів повторювати маю, що я забороняю приводити у квартиру собаку! – сварила мама.
Тоді сестра не стала сперечатися. Мовчки розвернулася та пішла до кімнати. Однак повідець не викинула, а повісила у себе над ліжком.
– Доню, а звідки у тебе гроші? – запитує батько.
– Я збирала. Майже 3 місяці відкладала з кишенькових, які ти мені з мамою давав.
– Отож, ти так довго мрієш про собаку?
– Так…
– Тату, я також хочу, щоб ми купили собаку! Від минулого тижня почав! – викрикую радісно я. Можливо, що це врятує ситуацію?
Ми з сестрою вже досить довго мріяли про чотирилапого друга. Ще з дитинства обожнював мультики про собак, на кожному сімейному портреті малював поруч цуцика. Але мама суворо заборонила говорити на цю тему.
– Мріяти не шкідливо – постійно повторювала. А могла інколи навіть насварити.
Я тоді навчався у 3 класі. Старша сестра Христина якраз допомагала мені розв’язувати задачі з математики. Тоді були дроби, які я не дуже то й розумів. А отримати двійку за домашнє завдання не хотів, адже батьки могли покарати. Ось сиджу я над зошитом та відводжу свій погляд на повідець:
– Виявляється, що ми вже місяць часу мріємо по собаку! Тобто, завтра буде рівно 93 дні, як ти почала мріяти про собаку!
– Дійсно. А якщо до моїх днів додати твій тиждень, то вийде рівно 100 днів.
– Так сумно, що ми майже 100 днів мріємо про цуцика, але мама проти…
Тоді до кімнати зайшов наш тато та почув нашу розмову:
– Послухайте, дітки. Якщо у вас дуже чудова та хороша мрія, яка принесе вам щастя, то вона обов’язково здійсниться! Потрібно вірити далі!
Наступного дня татка довго не було вдома, хоча він пообіцяв, що буде сюрприз. Чуємо, як мама відкриває клямку та у кімнату хтось заходить:
– Дітки! Ану хутчіше прибігайте сюди. У мене для вас дуже важлива новина! – гукає тато.
Ми наперегони з сестрою вибігли з сестрою з кухні, залишився матусин смачний борщик на столі.
– Я пам’ятаю, як ви тоді розмовляли. Вирішив додати також свої дні. Виявляється, що разом ми мріємо про собаку рівно 34 роки, 3 місяці та 11 днів!
Тоді він обережно розщепив своє велике пальто та взяв на руки… цуценя, яке було зовсім крихітним! А ще мав голубі очі та кумедно гавкав. Він одразу почав облизувати нам долоні та гратися.
– Ура! Дякуємо, татку!
Ми ще довго не могли у це повірити. Ось так одного вечора наша мрія здійснилася!
– Насправді не 34 роки. Додай ще моїх 20…
Мама витягнула з шафи велику коробку, де на самому дні була захована мисочка для цуцика.
А які у вас є домашні улюбленці? Як їх звати?
