На Люсині крики прибігла свекруха і заявила: – Що кричиш? Гуляє хлопчик, нічого страшного. Чи ти думала, що він вічно буде біля твоїй спідниці сидіти? Сходи, налий гості чай. Швидко! У Люсі пропарити дар мови: чай для коханки її чоловіка?

Люся народилася в невеликому місті. У юному віці вона стала сиротою. Дівчина отримала державну допомогу у вигляді квартири. Згодом вона познайомилася з Микитою. Між ними зав’язалися стосунки. Хлопець був військовим і служив в частині, яка знаходилася неподалік від дому Люсі. Сам він жив у столиці, куди разом з дівчиною повернувся після служби.

Олена Григорівна не схвалювала вибір сина. Вона планувала, що його нареченою стане гідна дівчина із заможної та вихованої сім’ї.

Коли Люся дізналася, що носить під серцем немовля, то Микита запропонував розписатися. Та майбутня свекруха була категорично проти цього рішення, тому поставила ультиматум, що жити під її дахом вони зможуть лише без офіційних зв’язків. 

Згодом Олена Григорівна дізналася, що в Люсі є своя квартира. Вона намовила дівчину продати її, щоб натомість купити іншу в столиці. Та погодилася і поїхала в рідне місто займатися продажем.

Все зробили так, як запропонувала матір Микити. До виручених коштів вона доклала необхідну суму і придбала квартиру по сусідству. Документи оформили на Олену Григорівну. Тож вона без угризання совісті постійно приходила в гості до молодої сім’ї. 

Та стосунки у них швидко погіршилися. Микита неохоче повертався додому. Працювати він також не хотів. Щоб звести кінці з кінцями, Люся постійно просила гроші у свекрухи. Одного разу їхній син захворів. Поки матір з дитиною лежали в лікарні, Микита жодного разу не провідував їх. Виписувалася Люся також сама. Коли вона приїхала додому, то побачила, що у них вдома була гостя. Це та дівчина, з якою Олена Григорівна хотіла сватати свого сина.

Звичайно, що Люся емоційно відреагувала на таку зустріч. Свекруха почула крики, тому миттю прибігла.

— Ти чого гвалт здійняла? Хіба ти сподівалася, що Микита все життя буде в тебе біля ніг сидіти? Краще прояви гостинність і зроби чаю.

Люся не знаходила слів, щоб відповісти. То це вона ще коханку приймати має? Дівчина вирішила показати непроханій гості вихід з квартири.

— Значить так, — заявила свекруха, — ти тут живеш на пташиних правах. Краще подякуй, що ми дали тобі дах над головою. А якщо ти не зробиш Каті чаю, тоді можеш забиратися звідси геть. Квартира офіційно моя.

На усі аргументи Люсі про те, що вона також вклала свої гроші у житло, свекруха відповіла:

— А докази у тебе є? Тобі ще вистачає наглості мені перечити? Можеш йти геть, невдячна!

Микита незворушно спостерігав за тим, що відбувається. Ще мить і Люся з сином опинилася на вулиці. 

Без речей, грошей і надій жінка тинялася містом. Ввечері вона зупинилася посеред моста і вдумливо дивилася у воду. Саме там її зустріла моя дочка. Вона вмовила незнайомку поїхати разом з нею. 

Зараз Люся з дитиною живуть у нашому домі, а мені досі в голові не вкладається, що люди здатні на такі вчинки.

А на вашу думку, хто правий у цій ситуації?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: