У сім’ї я була третьою і не зовсім бажаною дитиною. Бабуся постійно торочила мені, що це мама хотіла мною втримати батька. Та їй це не вдалось. Минуло лиш пів року і він більше не появлявся у нашому домі.
Коли наближалося моє День народження я завжди відчувала образу. Бо ми ні разу його не святкували.
– Зрозумій, ти народилась у серпні, коли вас з братом і сестрою потрібно готувати до школи. Грошей і так ледве вистачає на їжу.
– Але ж можна було за цілий рік відкласти? – думала я надуваючи щоки. – І подарунків у мене ніколи не було. А от брату і сестрі завжди щось купляли й свято робили.
Тепер я доросла, але все ще не люблю святкувати День народження. Досі ці неприємні спогади мучать. Точніше один випадок.
Коли мені стукнуло 10 років я вирішила таємно їх відсвяткувати. Я росла дружньою і комунікабельною. Тому і в школі, і у дворі мала багато друзів, я запросила усіх. А потім наважилась поговорити з мамою про свій намір.
– Давай не вигадуй мені! Ти прекрасно знаєш, що ми не маємо на це гроші. Тим більше, що вони тобі подарують? Їди, роби уроки!
Я тоді сильно образилась. Невже мама не розуміла, що це для мене так важливо? Я хотіла хоча б раз відчути як це. Тому зробила по-своєму.
На кухні у хлібничці я знайшла якусь булку, порізала її, намастила маслом і варенням. Сховала цей витвір у свою тумбочку. Я боялася, що хтось помітить, тому робила це вночі. Брат з сестрою завжди гуляли на вулиці. Мама і баба на роботі до вечора, тож я знала, що все вийде.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Друзі прийшли до мене після обіду. Принесли пазли, настільну гру і кілька книг. Я пригощала їх своїми канапками. Ми так гарно тоді проводили час, що не помітили, як настала шоста година.
Мати повернулася з роботи. Побачила, що у квартирі повно дітей і почала усіх виганяти.
– Що ти тут розвела! – кричала вона на мене, поки друзі взувалися і поспіхом виходили один за одним.
Як же мені було соромно перед ними. Вона ще й вдарила мене за те, що я її не послухала.
Відтоді я пообіцяла собі, що в моїх дітей будуть найкращі Дні народження. Я навчилася завчасно відкладати гроші на подарунки. Навіть, якщо наставали скрутні часи я все одно дарувала їх.
Минуло вже 20 років з того часу, але я все ще не можу забути той день. Читати мені подобалось завжди, а от з варенням я навіть не перетинаюся, терпіти його не можу.
І як вам позиція моєї матері?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Спосіб, який допоможе розваритися гороху за 10 хвилин без попереднього замочування
Думали, світу більше немає чим вас здивувати? Ось 27 фотографій, які доведуть протилежне
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Тест для уважної нареченої: віднайди багатого нареченого
3 важливі стадії розвитку сина! Це має знати кожна мама
Як чужі люди виявилися відданішими і поряднішими від рідних дітей
Виберіть одне з зображень лотоса, і отримаєте пораду, яку ви зараз потребуєте
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
Близько 5 років тому вона була заміжня і переживала, що дітей немає до сих пір, а час невблаганно минає. Іра захотіла завагітніти
Шість зодіакальних пар, в яких встановлюється тісний емоційний зв’язок
Будиночок гнилий, дах провалився, і паркан ледь тримається – комусь же він знадобився, купили все-таки. – Напевно, недорого купили
В один прекрасний момент про нього згадує його біологічна мати. Вона прийшла вимагати, щоб він її утримував
Дівчинка сиділа на задньому сидінні, а тато з сусідкою її навіть не помітили і пішли прогулятися
– Чудовий хлопчик, Надійка, – говорила бабуся після втечі шанувальника, – але, на жаль – не нашого кола
