На весілля прийшли рідні та друзі, не було лише одного гостя – мого батька. Він взяв участь у нашому святі, але так, як завжди – дав гроші

Все дитинство я був поруч з батьком, а рідну маму я бачив тільки на фото. Звісно, що часто розпитував про неї у бабусі чи дядька, але ті постійно тільки відмовчувалися й удавали, що не почули мене. Батько намагався дати все тільки найкраще, адже я був єдиною дитиною у нашій неповній родині. Купував мені гаджети, брендовий одяг та оплачував репетиторів. Але я хотів іншого – почути від нього якесь лагідне слово та відчути любов. Дав гроші на новий костюм до школи, але не прийшов на випускний вечір. Тоді всі були з батьками, тільки біля мене було одне порожнє місце. Думав, що з часом він зміниться, але марно. Тато навіть не прийшов до мене на весілля, але прислав подарунок – декілька тисяч доларів у конверті. Та не такого свята я хотів. Однак, навіть не міг подумати, чому рідний тато так сторониться мене, адже одного дня дізнався про його найбільшу таємницю… 

Так сталося, що я ріс лише з батьком. Рідну маму я ніколи не бачив. Коли я був малий, то, звісно, розпитував про неї у рідних та друзів тата. Але вони майже нічого не розповідали мені. Тато цю тему взагалі різко присікав. І хоч мені було дуже цікаво дізнатися всю правду про свою маму, я що далі – то менше розпитував батька про неї, щоб не сваритися з ним.

Мій батько також був не зовсім простою людиною. Мені з самого дитинства здавалося, що йому абсолютно байдуже на мене. Він прекрасно виконував обов’язки опікуна: вдягав, годував, навчав і допомагав у різних проблемах. Але, як батька, мені було його мало. Він не проявляв до мене ніякої зайвої уваги та зовсім не був ласкавим зі мною. Можливо, ви подумаєте, що юних хлопців так і треба виховувати. Але він був таким завжди, навіть коли я був зовсім маленьким. Вже тоді я був переконаний в тому, що батько не плекає до мене ніяких почуттів, крім обов’язку.

Я очікував, що у важливі мені дні, він проявлятиме трохи більше інтересу до мене. Але на мій випускний він не прийшов і не привітав мене, а лише дав гроші на костюм. Я відчував себе самотнім. 

З часом я познайомився з прекрасною дівчиною, сильно закохався і запропонував їй одружитися. На весілля прийшли рідні та друзі, не було лише одного гостя – мого батька. Так, він взяв участь у нашому святі, але так, як завжди – дав гроші. Прийти в найщасливіший день сина і підтримати його він все ж таки не захотів. Хоча ми дзвонили та кликали його. Пізніше, коли в мене з’явився син, я подумав, що, можливо, якщо батько не любить мене, то він хоча б зможе полюбити онука. Я відправляв йому фото малого, а він навіть не переглядав їх.

Після чергового корпоративу на роботі, де я добряче випив, все ж наважився подзвонити татові та почати болючу тему. Я говорив йому, що мені не зрозуміла його байдужість, що я страждаю через неї, що завжди хотів бути поруч з ним і трохи батьківського тепла. Я нагадав йому всі ті моменти, коли він був мені потрібен, але не з’явився, коли я проявляв до нього свою любов, але це було невзаємно. Я насправді не пам’ятаю скільки я говорив. Але в кінці мого монологу з татом, він спокійно сказав: “Ти не мій син”. 

Виявляється, що моя мама вже мала мене на руках, коли виходила за нього заміж. А потім кинула мене на нього і втекла. Батько вирішив не віддавати мене в дитячий будинок, бо знав, що там погані умови, тому виховував мене сам. Він виконував свої опікунські обов’язки, але батьком чужому синові, який постійно нагадував йому про зразу коханої, так і не зміг стати.

У мене зараз такий період в житті, я не знаю, як далі бути. Дуже люблю свого тата, він мені наче рідний, а зараз, коли знаю правду, я його ще більше поважаю, але не розумію, чому він не хоче бути поряд зі мною.

Після такої правди я довго не міг спати. Виявляється, що насправді у мене нема нікого рідного на цьому світі. Звісно, що я вдячний татові за опіку, але тепер постійно думаю – хто ж мій біологічний батько? Навіть на роботі не міг спокійно працювати, адже постійно турбувало тільки то питання. Вже й дружина почала хвилюватися, але не хочу їй про це розповідати. Нехай це залишиться між мною та батьком. Все своє дитинство я хотів тільки одного – отримати ту справжню татову любов. А тепер не знаю, чи зможу й далі з ним спілкуватися… 

Що б ви могли порадити хлопцю в такій ситуації? А ви б змогли прийняти чужу дитину та виховувати її, як рідну? 

Daryna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector