Мар’янка глянула на годинник – 6 ранку. Тато голосно лаявся з матусею на кухні:
– Яке обстеження? Ти нормальна та здорова, не треба тут вигадувати. Це ж стільки коштує!
– Олеже, мені з кожним днем все гірше. Я вже навіть не можу нормально з ліжка піднятися. Ще й вчора на роботі так хижо стало, добре, що співробітниці допомогли дійти додому.
– Не бреши, ти здорова. Тебе можна замість коня у воза ставити. Вигадала, щоб на роботу не ходити і все.
– Знаєш, у цій родині тільки я працюю. А ти коли востаннє працював?
– Не смій брехати! Я нещодавно приніс гроші.
– Скільки? 1 тисячу? І пропрацював ти тільки тиждень, а потім звільнився. І я тебе змусила на ту роботу піти, я знайшла оголошення.
– Бо люди там погані. І взагалі робота важка.
– Бо ти тільки хочеш спати до обіду, дивитися телевізор та їсти. Більше ти ні на що не здатен.
– А ти не забула, у чиїй квартирі живеш? Це я тебе з того села забрав, у люди вивіз. Ти повинна мені дякувати!
А колись Олег дійсно важко працював та приносив додому великі гроші, дружина Юлія не могла натішитися. Та потім криза, фірма збанкрутувала й чоловік залишився без роботи. Однак, згодом знайшов розраду у друзях та випивці.
– Добре, їдь. Тільки не всі гроші з собою бери, – махнув рукою чоловік та пішов геть.
Юля почала здирати свої речі.
– Донечко, мені треба поїхати на декілька днів у лікарню. Ти будь слухняною та не хвилюйся за мене, гаразд? І про татка потурбуйся, ти ж у мене така доросла дівчинка.
– Добре, ти тільки повертайся якомога швидше, я тебе чекатиму!
Юля оглянула свою кухню. Не так все мало бути. Вона з Олегом познайомилася на дні народженні спільного друга. Це було кохання з першого погляду. Згадує, яким її чоловік був колись – веселий, красивий, мужній, а зараз просто шкода на нього глянути. А все через роботу.
Жінка спершу намагалася розрадити Олега, допомагала шукати нову роботу. Однак, на жодній він довго не протримався. Підпрацьовував вантажником, охоронцем, касиром, прибиральником. Але друзі все одно після важкої зміни кликали перехилити чарку-другу. Та і чоловік почав всі гроші витрачати на випивку та розваги, а про малу донечку та жінку забув. Тому зараз всю родину на собі тягла Юля. Її зарплати ледь вистачало на комунальні послуги та продукти, вже хотіла на другу роботу влаштуватися.
Мар’янка слухняно гралася у кімнаті, коли почула, як гукав тато:
– Доню, ану сюди йди негайно!
На кухні тато складав у великий пакет скляні пляшки. Він ледь тримався на ногах.
– На, піди до тітки Олі та здай ці пляшки. Хутко, бо на дворі вже темніє, вона скоро магазин зачинить. Ну і вона знає, що мені треба, але на цей раз скажи три пляшки.
– Татку, але я так хочу вечеряти.
– Ану не смій батькові перечити! Тебе вже мама геть розпестила, така неслухняна. Біжи, інакше зараз ременя отримаєш від мене! – і замахнувся на донечку.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Мар’янка перелякалася та хутчіше побігла до кімнати. Найбільше вона боялася нетверезого батька – він був злий, недобрий, міг її та маму боляче вдарити та голосно кричати. Накинула шапку, теплий светрик, чобітки та взяла пакет. Перестрибувала сходинки та вибігла на вулицю – треба добігти до тітки Олі, інакше татко буде лаятися на неї.
Однак, розуміла, що зараз до тата прийдуть друзі та вони будуть голосно сміятися і щось пити. Надворі було так темно, а вона погано знала дорогу до тітки. Ще й на зло, ліхтарі не працювали. І тоді Мар’янка зрозуміла, що вона заблукала. Куди йти, до кого звертатися за допомогою? Де вона зараз? Нікого не було поруч, хіба пробігали безпритульні собаки та гавкали на дівчинку.
Чи то від страху, чи то від холоду у неї почали тремтіти руки. Підійшла до найближчої лавки й затулила своє обличчя крихітними долонями.
– Дівчинко, що ти тут робиш? Де твої батьки? – перед Мар’янкою стояв незнайомий дядько.
– Я заблукала. Моя мама поїхала лікуватися, а тато зайнятий з друзями.
– Зрозуміло. А домашню адресу ти свою знаєш?
– Ні.
– Що ж, не гоже тобі в таку погоду тут сидіти. Я живу неподалік. Поїдемо до мене, я тобі заварю теплого чаю, ти зігрієшся. Тим паче, що у тебе навіть рукавичок нема.
Дівчинка знала про те, що не можна розмовляти з незнайомцями, а тим паче йти з ними у чуже місце. Однак, у того чоловіка були такі добрі очі. Здавалося, що він не хоче нікого образити та пропонує свою допомогу від щирого серця.
На кухні було затишно. Іван пригостив Мар’янку смачними цукерками й теплим чаєм.
– То кажеш, що твоя мама у лікарні. Здається, я знаю, як ми можемо її знайти. У мене є хороший друг. Він працює також лікарем. Тому, будь ласка, скажи мені ім’я твоєї матусі та прізвище. Я думаю, що друг нам обов’язково допоможе.
Мар’янка радісно кивнула на знак згоди.
Наступного дня вони їхали до Юлії.
– Матусю!
– Донечко, а як ти мене знайшла? З тобою все гаразд?
Іван розповів про вчорашній вечір. Жінка не могла стримати сліз – як тільки її чоловік посмів так вчинити з маленькою донечкою?
Відтоді минуло 2 місяці. Іван одразу закохався у Юлію та запропонував їм переїхати до нього. Допоміг оплатити лікування. Тепер у Мар’янки було безліч гарних суконь, нові іграшки та головне – добрий татко. Іван прийняв її, немов доньку. А Олег з радістю підписав всі папери про розлучення.
– Нарешті я вільний, – сказав чоловік.
А що б ви робили на місці Юлії – повернулися до законного чоловіка чи пішли жити до Івана? Чому?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
