У той вечір падав рясний дощ. До пологового будинку привезли вагітних жінок. Того разу їх було двоє – Надя і Ліза. Наді було 35, а ще у свої 17 вона вперше завагітніла. Тоді дитина була зовсім не бажаною, та коли дівчина дізналася про це, то розповіла батькам. Її тато був дуже сердитим. Хоча він більше переймався за свою репутацію перед діловими партнерами, а не за стан дочки. Батько вирішив, що вона переїде в село до бабці, якомога далі від непотрібних очей. Вся вагітність була схожа на муки.
Коли дівчина мала народжувати, у пологовому будинку батько домовився з лікарем, що дитина залишається тут. Дочка важко тужилась, але коли все закінчилось їй сильно захотілося обійняти донечку, але цього не сталося, дитину зразу забрали. А потім принесли документи, які вона змушена була підписати, дівчина вся тремтіла.
Через 6 років вона закохалася. Вибір дівчини татові одразу не сподобався, та вони все одно одружились і переїхали в інше місто. Але дітей у все ще не було.
– Це через мій гріх у нас немає дітей.
– Який такий гріх? – Спитав її чоловік Вадим.
– Я вже мала дитину. У свої 17. Та батько був проти та змусив мене відмовитися від неї. Я тоді була безсилою перед ним.
Вдруге Надя завагітніла у 33 роки. Але її майже одразу поклали в лікарню, щоб вона змогла виносити дитину. Все було добре, жінка не могла повірити, що це знову сталося з нею, адже всі попередні старання не давали результат. За тиждень до пологів вона ще поїхала додому, зібрала необхідні речі та провела час з чоловіком. Пологи пройшли успішно, а дитинка народилась абсолютно здоровою.
Того ж дня і Ліза народила дитину. Та щасливою вона не була. Вона хотіла швиденько позбутися статусу мами та відмовилася від дитини. Лікарям пояснювала, що бідна і не зможе забезпечити дочці майбутнє.
Діана Сергіївна понад 20 років працювала у пологовому будинку. Коли побачила Надю була приємно здивована. Їй згадалося, що та відмовилася від дочки, а зараз усміхалася до своєї новонародженої дитини.
Оформлюючи документи Лізи, Діана Сергіївна зрозуміла, що вона дочка Наді. Вона впізнала родову пляму на шиї дівчини, яку можна одразу помітити та і дати народження збігалися.
– Це так дивно, вони навіть не здогадуються хто вони один для одного. – Подумала Діана Сергіївна, дивлячись на їхню палату.
З того часу пройшло 6 років. Щаслива Надя виховувала двох дітей. Так, коли вони виписувались з пологового, то вирішили вдочерити ту дитинку, від якої відмовилась Ліза.
Але Надя не здогадувалась про те, що виховує рідну внучку, поки Діана Сергіївна не зрозуміла, що більше не може приховувати цей секрет і розповіла його.
Чи склалися б стосунки у Наді й Лізи, якби вони дізналися ким являються один для одного? Це все сталося випадково?
