Нещодавно у соцмережі побачила оголошення, що збирають кошти та речі для малозабезпечених сімей.
Дітям потрібен одяг на зиму. Я такого не мала. Мої діти вже давно виросли, а те, що було хороше вже давно пороздавала. Та у мене в жомі були штори. Вони були міцні, якісні, з доброї тканини. Тільки от не підходили в жодну кімнату. Так перевертались, не знала куди їх прилаштувати. Вирішила поцікавитись може кому потрібно. Заодно і старі меблі, можливо, комусь теж необхідні. Не супер в хорошому стані, та користуватись ними ще можна.
Написала повідомлення до людини, яка цим займається, поцікавилась чи потрібні їм такі речі, що я могла дати.
Мені відповіли, що людям знадобиться усе, що я запропонувала.
Я взяла адресу однієї з малозабезпечених сімей і вирішила особисто піти подивитись, як вони живуть.
Там було троє дітей. Старший у випускному класів, а двоє молодших ще у садку.
Жінка зустріла мене непривітно, хотіла прогнати
Я пояснила їй, що побачила їхнє оголошення, прийшла допомогти. Вона відразу змінилась. Почала плакати, давити на жалість.
– Ми нігде не працюємо, держава не хоче нам допомагати, ледве кінці з кінцями стягуємо. А ці олігархи зажиріли виїдають страви заморські, а наші діти солодощів не бачать навіть.
Мені це все насторожило. Сама молода, не працю, сидить і чекає допомоги від інших.
Вона запросила мене у кімнату. І я була просто вражена тим, що побачила. Уся квартира була, як великий сміттєвий бак. І якщо у коридорі усе ще було більш менш пристойно, то далі ставало все тільки гірше. У кімнатах було повно пляшок з-під пива, горілки та вина. Вони випивають, до того ж часто.
Вікна немиті декілька років, вочевидь. Замість фіранок висить якесь лахміття. Відразу уявила серед цього бруду свої недешеві штори. Були б головною прикрасою цього житла.
Сім’я малозабезпечена не від того, що у них стались якісь проблеми, що підкосили їх, а від того, що ледащі і п’яниці.
Та господиню не бентежив безлад. Вона навіть не перепросила, що не прибрано.
На кухні стояла гора немитої посуди, все жирне, аж боязко доторкатись до чогось. Меблі такі старі, що ледве купи тримаються.
А ще й до того всього по столі стрибав кіт, за яким тут , мабуть, теж не слідкували. Він був дуже худий і брудний.
– А прибираєте ви часто? – спитала я.
– Та от якраз сьогодні планувала генеральне прибирання, бо трохи сміття підназбиралось – як ні в чому небувало відповіла та жінка.
Я чесно кажучи, не відчула ані краплі співчуття до цієї сім’ї, хіба що до дітей. Їм доводиться жити у таких жахливих антисанітарних умовах. Службами варто звернути увагу на ці. сім’ю і забрати дітей у місце, де їм буде значно краще, ніж вдома.
А дружина з чоловіком нехай і далі дихають тим пилом і ходять по пляшках.
Вони вимагають допомоги в інших, а самі для покращення свого життя нічого не роблять. Таких людей я не поважаю.
А ви б допомогли такій сім’ї?
