– У мене для тебе є новина, – сказала Юля під час телефонної розмови з Павлом.
– Тоді я ввечері заїду і розкажеш, гаразд?
– Домовилися.
Дівчина поклала слухавку і продовжила писати диплом. Незабаром захист. На секунду вона згадала про Павла. Юля познайомилася з чоловіком приблизно рік тому. З того часу між ними зав’язалися стосунки, незважаючи на те, що Павло був одружений.
Він твердив, що планує розлучитися зі своєю дружиною. Паралельно чоловік допомагав Юлі у фінансовому плані, тому всі були щасливі й задоволені.
Ввечері Павло приїхав, як і обіцяв. Дівчина розповіла йому новину про свою вагітність, але реакція була не такою, як вона сподівалася.
– Потрібно щось з цим робити. Можливо, позбудемося проблем, поки не пізно? – сказав чоловік.
– Що ти таке кажеш? У вас же немає дітей, а ти їх так хотів! І про розлучення ти мені неодноразово говорив! – почала ридати Юля.
– Розумієш, не все так просто, – запнувся Павло. – Гаразд, я їду додому. Поговоримо пізніше, коли емоції охолонуть.
– Стій! Не кидай нас!
– Дорогенька, я нікого не покину напризволяще, – пообіцяв Павло і пішов геть.
Того ж вечора дружина також вирішила затіяти розмову зі своїм чоловіком.
– Пам’ятаєш, ми з тобою говорили про всиновлення дитини? Не повіриш, але мені вдалося знайти чудову дівчинку, – радісно заявила Галина.
– Що? Ні, я проти! – відсахнувся Павло.
– Тобто? Як це розуміти? Ми ж стільки мріяли і планували, – здивувалася дружина.
– Я передумав! – розлючено випалив Павло і пішов геть.
Він сів в машину і зробив кілька кругів нічним містом. Зрештою після опівночі чоловік приїхав до Юлі і заявив:
– Дорогенька, вибач мені за таку реакцію вдень. Я хочу, щоб на світ з’явилася наша спільна дитина. Я тебе так сильно люблю!
Дівчина не могла повірити у своє щастя. вона міцно обійняла Павло і поцілувала.
Дні збігали один за одним.Вагітність протікала добре, але стосунки між Юлею і чоловіком ставали дедалі напруженішими. Павло все частіше кудись зникав, а одного дня перестав виходити на зв’язок. Дівчина писала й дзвонила до нього, але все марно.
Увечері в Юлі відійшли води. Вона відправилася в пологовий будинок, а на ранок стала мамою. Павло отримав повідомлення: “У тебе народилася донька”.
Однак щасливою дівчина себе абсолютно не відчувала. Вона багато плакала, бо не знала, як їй тепер жити. Батьки нічого не знали про вагітність доньки, а грошей на виховання малечі у неї не було. Навіть оренда квартири закінчувалася через декілька днів. Єдиною підтримкою була завідувачка відділення Регіна Андріївна:
– Чого ж ти стільки побиваєшся? Не одна матір самостійно виховувала немовля. Нічого страшного!
– Я не можу, – мимрила Юля. – Я повинна відмовитися від неї…
– Ти хоч розумієш, де опиниться твоя дочка?
– Розумію, але нічого вдіяти не можу…
Зранку Юля написала відмову і вийшла з лікарні без немовляти на руках.
Вона повернулася у квартиру, де кілька годин незворушно лежала на ліжку. Її змусив піднятися дверний дзвінок. На порозі дівчина побачила своїх батьків. Вони були здивовані станом доньки, тому почали розпитувати, що ж трапилося. Юля зізналася, що вона народила малечу і залишила її в пологовому, бо тато відмовився від них.
– Регіно Андріївно, добрий день Це Мирослава Юріївна, мама Юлі. Чи можна скасувати її заяву і забрати новонароджену дівчинку?
– Звісно! – зраділа завідувачка, зітхнувши з полегшенням.
– Доню, чому ти раніше не розповіла нам про те, що трапилося? – суворо запитав батько.
– Мені було соромно, – зізналася донька. – Пробачте…
– Якою б не була ситуація, але це все одно наша онука і ми її будемо любити з батьком, чи без, – заспокоїв тато.
– А ім’я в дівчинки є? – поцікавилася матір.
– Так, – відказала Юля. – Поліна.
Вони одразу ж поїхали в пологовий, звідки повернулися з малечою на руках. Бабуся з дідусем не відходили від крихітки ні на крок. Під час вечері вони запропонували:
– Доню, повертайся з нами додому. Ми тебе тут саму не залишимо.
– Дякую вам! Я вас так сильно люблю, – зраділа Юля, обіймаючи маму з татом.
А як би ви відреагували на таку ситуацію на місці батьків? Чи можна забезпечити дитині повноцінне виховання без участі тата в цьому процесі?
