Настя зручно вмостилася під серцем матері і навіть не підозрювала, що на неї чекає в майбутньому. Вона не знала про те, що навколо існує якийсь світ і була впевнена в тому, що завжди буде знаходитися у цьому комфортному місці.
Та одного дня їй стало занадто тісно: ні розвернутися, ні дихнути. Вона намагалася врятуватися, але не розуміла, коли це все закінчиться. Раптом вона побачила зовсім іншу картинку: невідомі обриси і багато світла. Від страху Настя розплакалася.
– Дівчинка, 3 600 кг.
Немовля відчуло тепло й запах матері. Це його заспокоїло.
– Можливо, ви хочете хоча б на неї подивитися? – запитав лікар.
– Ні…Краще віднесіть її.
І Настя залишилася одна. Вона так і не встигла познайомитися зі своєю матір’ю. Та Саша не знала, що розповісти дочці. Можливо про те, як на одній вечірці перебрала з алкоголем? Чи про те, що навіть не підозрює, хто її батько? Чи про бабусю з дідусем, які навіть не підозрювали, що в них народилася онучка? Дівчина оговталася від пологів, вдягнулася і покинула стіни лікарні без Насті.
Того ж дня в Олі була кардинально інша ситуація. Вона покидала пологовий в розпачі. На 29 тижні жінка втратила довгоочікувану дитину. Серце немовляти зупинилося. Олі здавалося, що її теж скоро не витримає…
Покинуту дівчинку тим часом назвали Настею, адже в день її народження були іменини цього імені. Вона була симпатичною дитиною, з круглими щічками й світлими оченятами. Медсестри милувалися немовлям, яке швидко підкорило їхні серця. Та яка доля чекає на цю крихітку?
Одного разу одна із жінок довше за інших простояла біля Настиного ліжечка. Вона дивилася на малечу і про щось думала. Раптом вона витягла з кишені телефон і набрала якийсь номер:
– Олю, тут така справа…Знаю. тобі зараз не легко. Але у нас у відділенні є дівчинка. покинули її одразу після народження. Та зачекай…Вона народилася того ж дня, коли ти…Ну сама розумієш. Можливо, це знак? Олю?
Та по той бік чулися лише короткі гудки.
– Не пощастило тобі, Настю, – сумно сказала медсестра.
А після цієї розмови Оля вперше розплакалася після своєї втрати. До цього часу сльози сиділи глибоко всередині, але більше не було сили їх стримувати.
Через годину скотиться остання крапля по щоці жінки.
Через день вона поговорить з чоловіком про пропозицію подруги.
Через місяць Оля ніжно візьме Настю на руки і прошепоче:
– Нам обом було не легко останнім часом, але прийшов час все налагодити….
А ви вірите, що такі збіги – не випадкові?
