Наталя була звичайною дівчинкою із простої сім’ї. Однак у неї був один скарб у вигляді її триколірного кота.
Це щастя принесла додому її мати. Вона сказала, що такі котики приносять удачу. Тому і вирішили його залишити.
Чи це його заслуга, чи просто доля прихильно ставилася до сім’ї, але в них все було гаразд.
Незважаючи на те, що про кота дбала мати, він визнавав лише одну господиню – Наталю.
Кіт завжди був поруч з малечею і в моменти радості, і в миті журби.
Ось так вони вдвох зі Щастям виросли.
Дівчина подорослішала, закінчила інститут і створила свою сім’ю.
Вона переїхала, а кіт залишився з батьками.
Та він ніколи не забував про дівчину і завжди сидів у неї на руках, коли та приходила в гості.
Наталя говорила з ним і пояснювала, що в чоловіка алергія на шерсть, тому забрати кота з собою не може.
Збігали дні і кіт дожив свої дні на землі. Він помер у поважному віці, а через кілька місяців Наталя поховала і батьків.
У сім’ї в неї також почалися негаразди. Та це все співпадіння. Хіба можуть ці речі бути пов’язані зі смертю щасливого кота?
Це ж все сталося не за один день. Чоловік жорстоко ставиться до Наталі, а син бере з нього приклад. Сама вона давно перестала за собою слідкувати і дуже погладшала.
Вона терпіла. Терпіла зради і терпіла грубі слова. Наталя знаходила усьому виправдання і пояснення. Вони звикла до такого стану справ, який перетворився у звичайні будні.
Та стрес, пов’язаний зі смертю батьків, змусив її розплющити очі.
Вона одразу побачила, що у них з чоловіком більше немає почуттів.
Він не йде від неї лише тому, що так зручно.
У них немає тем для розмови.
Зрештою, що він про неї знає?
А вона про нього?
Наталя жахнулася, але намагалася тримати себе в руках.
Нікуди їй було діватися. Піти в пусту квартиру батьків, де висять сірі штори і відбивається ехо?
Жінку лякала тиша і пустота.
Вона трималася з останніх сил.
Але була остання крапля.
Ні, не тоді, коли вона дізналася про коханку чоловіка.
Не тоді, коли син привів нахабну невістку.
А тоді, коли по дорозі на дачу, на перехресті, чоловік не пропустив швидку, яка летіла рятувати чиєсь життя.
І те життя не врятували, і Наталя в реанімації опинилася.
Одна.
Тоді вона і зламалася.
Жінка вийшла з лікарні в чому була і попленталася в рідну домівку.
Вона зайшла у свою дитячу кімнату і гірко заплакала.
Та нікому було її підтримати в цю мить.
Знесилена вона заснула, а зранку затіяла генеральне прибирання.
Вирішила, що вікна мають блищати і таки встигла їх за дня помити.
На вечір залишилося лише сміття викинути. Погана прикмета, але нехай.
Наталя підійшла до смітника і почула там нявкіт.
Жінка підняла кілька пакетів і побачила під ними триколірне кошеня.
– Не може бути! Хто ж додумався викинути своє щастя? Самі втратили, зате я знайшла! Тепер точно все буде добре! – зраділа Наталя, пригортаючи до себе пухнастого котика.
А ви вірите в прикмети?
