19-річна Рита була красивою, молодою дівчиною. У неї зав’язалися стосунки з 27-річним Антоном. Усі подруги їй заздрили і запитували, коли весілля. Та у відповідь вона лише віджартовувалася.
Та насправді Рита сама часто ставила собі це питання і навіть обговорювала цю тему зі своєю найкращою подругою. Оля була повненькою дівчиною, але дуже доброю. З Ритою вони завжди ладнали і проводили разом багато часу. Коли дівчина запитувала пораду, то Оля казала, що їй потрібно діяти рішуче і прямо запитати в Антона про серйозніші кроки. Однак Рита не хотіла квапити події і вирішила зачекати, поки хлопець сам не одумається.
Одного вечора дівчина поринула в чергові роздуми. Все ж вона наважилася пожартувати з Антоном і сказати, що чекає від нього дитину. Вона уявляла, що він запропонує їй одружитися, а коли дізнається, що це неправда, то розчарується. Однак насправді все виявилося зовсім по-іншому. Хлопець розлютився і сказав, що про дітей не може бути навіть мови. У нього ще все життя попереду і багато планів. Тай взагалі, він ще не нагулявся.
Антон був із заможної родини, тому з грошима у нього не було проблем. Батько подбав і про квартиру, і про престижну посаду у великій компанії. Тому хлопець одразу запропонував Риті оплатити аборт і зробити все, щоб позбутися цього небажаного тягаря.
Вони домовилися зустрітися на їхньому місці. Це був міст посеред місцевого парку. Рита прийшла туди у зазначений час. Невдовзі з’явився й Антон, який акуратно запхав їй в кишеню пачку грошей. Потім він нахилився, щоб поцілувати дівчину, але та відштовхнула його і показала середній палець.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ось так і закінчилися їхні стосунки. Рита не могла пробачити йому таке ставлення. На отримані гроші вона купила браслет і золотий кулончик у вигляді серця, а решту протринькала разом з Олею. Вони їли тістечка і веселилися.
Це стало доброю традицією на наступні 10 років. Рита продовжувала зустрічатися з чоловіками, обманювати про свою вагітність і брати від них гроші на аборт. Кожного разу вона купувала нове сердечко із гравіюванням у вигляді першої букви кожного хлопця. Вона зовсім розчарувалася в чоловіках. Їй здавалося, що серед них зовсім не залишилося порядних.
Та одного разу вона не почула те, що завжди. Сашко зрадів, коли дізнався про вагітність дівчини.
– Це чудово! Завтра подаємо заяву в РАЦС!
У голові туман, а ноги більше не слухають…
– Сашко, я хочу дещо сказати…
– Більше нічого не хочу слухати! Приходи завтра зранку на наш міст! І паспорт не забудь.
По той бік почулися короткі гудки. Вона не могла зрозуміти, чому він не відреагував так, як і всі інші чоловіки.
Зранку Рита пішла на зустріч до Сашка. Він чека на неї з величезним букетом квітів.
– Ти взяла паспорт? – одразу запитав він.
– Так, але розумієш…
– Тоді йдемо. О, а цей букет тобі, – вручив він Риті пахучий подарунок.
Коли дівчина брала квіти, то зачепила свій браслет з гудзик піджака. Він порвався і сердечка розлетілися по землі.
– Насправді я не вагітна, – нарешті наважилася сказати Рита.
Сашко уважно подивився на дівчину, а потім відповів:
– Це нічого не міняє. У тебе точно є паспорт з собою?
– Є.
– Тоді я сприйму це як “так”, – радісно сказав Сашко. – І залиш свої сердечка. Я тобі новий браслет подарую. І обручку! До речі, я такої прикраси, як в тебе ще ніде не бачив.
– Це була ексклюзивна річ. На щастя… – відказала Рита.
Сашко обійняв свою наречену і ніжно поцілував. Вони пішли, а серця залишилися позаду.
А що ви думаєте про вчинок Сашка і життя дівчини?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
25 фотографій, які обдурять ваші очі
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Він подивився в її красиві, карі очі. Вона дивилася на чоловіка віддано і з любов’ю …
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
