Ми з чоловіком живемо у столиці. Переїхали туди одразу після одруження. Сама ж я з невеличкого провінційного містечка. Там зараз живе моя матір і сестра. Нещодавно я дізналася, що ненька занедужала. Втім, знала, що неподалік материного дому живе її друга донька. Надія була тільки на Оксану, мою старшу сестру.
Я молодша від неї на декілька років. Втім, у мене, як і у сестри, є чоловік та діти. Щоправда в неї доня 20-ти років, а в мене двійнята.
Склалося якось так, що сестра мамі допомагала значно більше, ніж я. У мене, направду, змоги не було зовсім. Живу далеко та й на роботі постійно. А у вільний час потрібно поратися в домі, доглядати за дітками.
І ось я дізналася, що наша мама сильно занедужала. Навіть у лікарню довелося везти. Ми з чоловіком залишатися осторонь не могли. Якщо я не мала змоги приїхати додому, то хоча б лікування оплатила цілком.
З клініки Оксана забрала неньку до себе. Сказала, що нагляне за нею, доки тій не стане краще.
Але не минуло й дня, як мені подзвонила сестра.
– Якщо я вже взяла маму до себе, то й доглядатиму її самотужки. Але ти повинна розуміти: хто батьків доглядає, тому й майно все переходить. Тому прошу тебе по-доброму відмовитися від материного дому. Тільки їй про це поки що нічого не кажи. Потім розберемося.
Мені аж очі на лоба полізли. Оце так вигадала моя Оксана. Я розумію, що вона бідкається про це вже зараз, бо незабаром мамі стане краще й вона повернеться додому. Їй, до слова, тільки 65 років нещодавно виповнилося. Куди там про спадок говорити. Втім, Оксана думає наперед. Хоче все підлаштувати з вигодою для себе.
Я сестрі так і сказала, мовляв, поки ще занадто рано говорити про поділ дому. Та й мамі скоро стане краще. Тоді разом і поговоримо про все, якщо її так турбує ця тема.
Тоді Оксана різко замовкла. А через тиждень знову набрала мене.
Цього разу вона повідомила, що неньці стало гірше. Тепер за нею потрібен постійний догляд. Матінка жити самостійно вже не зможе. Я здивувалася такій різкій зміні подій, але перечити не стала, бо не знала всієї ситуації. Пообіцяла подумати над її пропозицією, а наступного дня приїхала зі столиці додому.
У дворі мене зустріла бадьора та жвава матір. Вона була рада бачити мене та онуків. Запитувала тільки, чого це я без попередження. А то вона б стіл святковий накрила. Нас помітила Оксана. Зупинилася на порозі дому, як укопана. Почервоніла.
З’ясувалося, що гірше неньці не ставало. Вона прийшла до тями одразу ж після лікарні. Займалася побутовими справами й ні на що не жалілася. Тільки Оксана чомусь не хотіла відпускати її до власного дому. Того ж дня ми відвезли стареньку до її будинку.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Сестра тільки мовчки поглядала на мене. Матері я вирішила нічого не казати. Навіщо їй знати, Оксана ще за її життя спадок ділить.
А річ у тім, що дочка Оксани, про яку я вже сьогодні згадувала, заміж виходить. От молодятам і потрібне власне житло.
Сумно, звісно, що сестра вирішила піти таким підлим шляхом. Могла ж усе пояснити нормально. Ми б щось придумали. А зараз на цю ситуацію я дивлюся вже по-іншому. Не хочу, щоб моя мама залишилася на вулиці.
До слова, племінниця мене на своє весілля так і не покликала. Оксана на мене зла. Але мені діла до того немає. Головне, що у мами все було гаразд.
Що думаєте про вчинок Оксани?
Як можна було б уникнути такого непорозуміння?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
