Нещодавно до нас на роботу влаштувалася нова працівниця Богдана. Спершу ми просто віталися, а з часом почали знаходити спільні теми для розмови – так і потоваришували. Звісно, що я допомагала дівчині адаптуватися у колективі, виникали питання з документами – показувала, як все правильно робити. Разом ходили обідати у їдальню, яка була неподалік від офісу та й просто розмовляли по щирості.
Туди, до речі, дозволяють приходити зі своєю домашньою їжею. Не хочеш вдома готувати – можна купити смачний суп, котлети, картоплю та ще десерти різні є. Тоді я зранку була настільники заклопотана, що забула вдома салат, а у їдальні ще не було нічого свіжого – перед нами інші працівники все найкраще купили. А Богданка якраз здиралася додому на перерву, адже жила буквально навпроти нашого офісу. Вона й запропонувала прийти до неї у гості та скуштувати домашній борщик.
Мені трішки було некомфортно, адже вперше у подруги та з порожніми руками. Знала, що у неї є малий син та купила йому шоколадку у магазині. Кухня у неї була простора та затишна. На столі стояли дві тарілки з юшкою від супу – можливо, що хтось зранку не доїв? Тоді жінка дістала з холодильника невелику каструлю з супом та поставила у мікрохвильову піч. У мене просто аж слині почали текти від такого ароматного запаху. Вже тримала у руках ложку напоготові.
Але потім Богдана взяла тарілку (не чисту) а ту, де була ранкова юшка, налила борщ по самі вінця та гонорово поставила переді мною. Можливо, що вона так просто пожартувала? А та дивиться на мене та очима кліпає.
– Знаєш, Богдано, а я зовсім забула, що мені треба на пошту! – намагалася знайти хоча б якусь відмовку, щоб хутчіше одягнути пальто та піти геть.
Вийшла з будинку зла. Навіщо я взагалі погодилася піти до неї у гості? Вже й апетит пропав, але пішла у магазин. Купила там каву та круасан, сіла на лавочку та перекусила, адже на голодний шлунок не можу працювати. Тепер не знаю, чи далі варто товаришувати з такою “господинею”…
На вашу думку, жінка надто прискіплива до Богдани? Адже у народі кажуть “З вовками жити – по вовчі вити”. Можливо, що таке правило було у її родині?