Нещодавно до нас на роботу влаштувалася нова працівниця Богдана. Спершу ми просто віталися, а з часом почали знаходити спільні теми для розмови – так і потоваришували. Звісно, що я допомагала дівчині адаптуватися у колективі, виникали питання з документами – показувала, як все правильно робити. Разом ходили обідати у їдальню, яка була неподалік від офісу та й просто розмовляли по щирості.
Туди, до речі, дозволяють приходити зі своєю домашньою їжею. Не хочеш вдома готувати – можна купити смачний суп, котлети, картоплю та ще десерти різні є. Тоді я зранку була настільники заклопотана, що забула вдома салат, а у їдальні ще не було нічого свіжого – перед нами інші працівники все найкраще купили. А Богданка якраз здиралася додому на перерву, адже жила буквально навпроти нашого офісу. Вона й запропонувала прийти до неї у гості та скуштувати домашній борщик.
Мені трішки було некомфортно, адже вперше у подруги та з порожніми руками. Знала, що у неї є малий син та купила йому шоколадку у магазині. Кухня у неї була простора та затишна. На столі стояли дві тарілки з юшкою від супу – можливо, що хтось зранку не доїв? Тоді жінка дістала з холодильника невелику каструлю з супом та поставила у мікрохвильову піч. У мене просто аж слині почали текти від такого ароматного запаху. Вже тримала у руках ложку напоготові.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Але потім Богдана взяла тарілку (не чисту) а ту, де була ранкова юшка, налила борщ по самі вінця та гонорово поставила переді мною. Можливо, що вона так просто пожартувала? А та дивиться на мене та очима кліпає.
– Знаєш, Богдано, а я зовсім забула, що мені треба на пошту! – намагалася знайти хоча б якусь відмовку, щоб хутчіше одягнути пальто та піти геть.
Вийшла з будинку зла. Навіщо я взагалі погодилася піти до неї у гості? Вже й апетит пропав, але пішла у магазин. Купила там каву та круасан, сіла на лавочку та перекусила, адже на голодний шлунок не можу працювати. Тепер не знаю, чи далі варто товаришувати з такою “господинею”…
На вашу думку, жінка надто прискіплива до Богдани? Адже у народі кажуть “З вовками жити – по вовчі вити”. Можливо, що таке правило було у її родині?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
