Після року подружнього життя мій син кинув свою дружину новонародженою дитиною на руках.
Я не можу пробачити синові такий огидний вчинок. Я виховувала його зовсім по-іншому. І вважаю, що це низько з його боку.
Іринка була з небагатої сім’ї. З її мамою я колись працювала на заводі у сусідніх цехах, інколи перетинались. Жінка така спокійна, працьовита.
Тоді, десь у 2000-х від мене пішов чоловік. У нас вже деякий час були постійні скандали, все ніяк не клеїлось. Я його не звинувачувала, тому що розуміла: в чомусь була і моя помилка. Я мала іншого чоловіка, та й з ним нічого не склалось.
В результаті я виховувала син сама. Можливо, це якось і вплинуло на його характер. Сергій махнув рукою на навчання, почав більше часу проводити з друзями. Я не могла контролювати цього, бо постійно була на роботі. Сім’ю ж мені потрібно забезпечувати. Та сусіди часто розповідали у які ситуації встрягав мій син. Я сварилась. Згодом сил і нервів на вияснення стосунків у мене не залишилось, тож я вирішила: будь – як буде!
Подорослішавши, син перестав займатись дурницями, не зникав на тусовках, влаштувався на роботу, познайомився з Ірою. Я вважала, що життя налагоджується.
Діти захотіли весілля, окреме житло. Я не була проти. У них своя сім’я. Була навіть рада. Невістка – дівчина розумна, хороша, хазяйновита.
У мене стало більше грошей, тож я зайнялась своїм хобі – походами в театр.
А потім – раз! І все шкереберть!
Син іде з сім’ї. Каже, що має переглянути свої орієнтири. Що це лише на деякий час, йому потрібно побути самому. Та я знала, відчувала материнським серцем щось недобре.
Так і було. У Сергія була ще одна жінка, ще й вагітна.
Я підрахувала, що він був з нею від тоді, як народилась їхня дочка. Він, звісно, слабак і негідних. Як можна так вчинити із матір’ю своєї дитини?
Він з Іринкою розлучився. Вона пішла жити до мами, а Сергій залишився на квартирі.
Я довго не наважувалась провідати онучку з невісткою, а одного дня написала їй і вона чекала мене в гості. Коли я зайшла у квартиру, то мене шокувала одна річ. Ні, там було чисто, скромно, бруду ніякого не було.
Але те, що їла онучка.. Це не можна назвати їжею. Якась юшка проста. Там плавала маленька морквинка і листя з цибулі.
Як виявилось, просто грошей у них немає. Тому перебиваються тим, чим є. А син мені розповідав, що платить аліменти, а невістка все на себе витрачає. Нічого подібного. Вона сиділа у сукні, якій вже було років 8.
Я вирішила поки припинити свої походи в театр, краще даватиму ці кошти невістці та онучці. Не можу дивитись, як вони виживають, а не живуть.
У мене була серйозна розмова з Сергієм. Він викручувався як міг.
– Мені потрібно розставити акценти. Нова сім’я – нові витати. А ще я от машину в кредит хотів взяти, думав, може, ти чимось допоможеш.
– Я ти можеш так? Залишив доньку напризволяще і ходиш такий важливий, справи вирішуєш! А дитина їсти не має чого!
– Це вже не мої проблеми!
– Виростила не сина, а негідника! Я сама допомагатиму їм.
Сергій було почав кричати, щоб я не лізла до Іринки, нехай сама розбирається, оді я й зрозуміла, що зробила правильний вибір.
Варто було зразу так зробити. Тепер я підтримую лише Іринку. Другої невістки і знати не хочу. А з сином зрадником і егоїстом я не спілкуюсь.
Як ви вважаєте, чому син дозволяв собі таку поведінку?
