Я вийшла заміж кілька років тому. В мене хороший чоловік. У нього велика родина, але найближчі, то батьки й рідний брат. Між ними різниця у 8 років. Батьки з дитинства вчили коханого, що за братом треба наглядати.
Тепер це два дорослих чоловіки, але відношення в них те саме. Брат навіть зараз користується ставленням мого Івана.
Їхні батьки живуть у селі, ми часто приїжджаємо до них в гості. Стараємося привезти побільше продуктів, якийсь одяг чи просто помагаємо грошима. Інколи чоловік допомагає батькові зробити щось по господарству, а я свекрусі.
А його брат Петро – повна протилежність. Коли він приїжджає до батьків, то це вони йому пакують їжу з собою. Він нічого не робить, крім того, що йде гуляти з друзями дитинства і їде собі геть. Навіть не спитає чи батькам щось потрібно, як їхні справи.
Наближався Петрів ювілей. 30 років! Він вирішив відсвяткувати в неділю вдома у батьків. Запросив братів, сестер, друзів. Одним словом людей двадцять мало прийти.
Ми з чоловіком приїхали ще в п’ятницю, щоб один вечір відпочити, а в суботу приступити до приготування. Свекор з Петром і невісткою поїхали на закупи з самого ранку. Бо Олег Васильович хотів встигнути купити якусь запчастину до машини, взяв зі собою круглу суму.
Повернулися вони з набитим багажником продуктів десь через три години. Петро накупив дуже багато м’яса на шашлик, риби, овочів, вина, ще й взяв кіло червоної ікри.
– А на вечір ми ще й салюти запустимо! – додав він витягуючи з машини величезну коробку.
Відверто кажучи я була вражена. Навіть уявити собі не могла скільки це все коштувало йому, мінімум тисяч десять! Не очікувала, що скупий Петро так розщедриться для гостей!
Ми накрили шикарний стіл, який аж вгинався від тарілок зі стравами. Людей навіть було більше ніж планувалося. Всі були дуже задоволеними! Забава вдалася.
Коли всі гості розійшлися ми помалу збирали посуд зі столу, а дружина Перта мила його. В якийсь момент їй хтось подзвонив. Я тоді повернула на кухню. Вона не почула мене, бо там і шум води й розмова, яка здалася мені якоюсь підозрілою. Я вирішила послухати.
– Та! Знаєш скільки нам це все обійшлося? Дорога до магазину і назад! Ага, я ж казала, що це буде найкраща ідея – святкувати у батьків! Петро забув свою кредитку, за все розрахувався його батько! Чи навмисне забув? Ой, ну скажеш ти таке! Карта завжди при ньому. А його батько не стане брати гроші з улюбленого сина. Зекономили по повній програмі!
Від її слів мені аж погано стало! Невже вони могли так підло вчинити? Батьки й так дуже скромно живуть, напевно довго відкладали на ту запчастину, а синочок думає лише за себе! Справжній егоїст виріс.
Я не могла тримати це в собі й розповіла коханому. Він засмутився, обіцяв поговорити з братом. Але я не знаю, може краще одразу сказати це батькам? Скільки ще вони йому потуратимуть? Невже не бачать, що він їх лише використовує? Мені їх шкода!
А що б ви сказали на моєму місці?
