Мої батьки розлучилися, коли я ще була геть малою. По словах матері їхній шлюб скоріш за все був необдуманим рішенням, яке вони прийняли на емоціях і закоханості. Поживши трохи разом, вони зрозуміли, що далі їхні шляхи розходяться.
Але тато завжди був поруч. Він платив аліменти. Крім того, був на усіх важливих для мене подіях: випускний у садочку, перше вересня, змагання з танців, випускний у школі, вступ до вишу.
Нещодавно я закінчила навчання. У мене був наречений і ми готувалися до весілля. Тата я теж запросила. На мій подив він зробив нам просто шалений подарунок. Ключі від нової двокімнатної квартири. Це було дуже вчасно, адже ми тоді жили на орендованій.
Особисте життя у батька так і не склалося. Моя ж мати ще намагалась вдруге вийти заміж. Я бачилась з татом на нейтральній території, оскільки вони не підтримували контакт з мамою.
На весіллі моя мати почали показувати цирки. Це почалось, коли діло дійшло до тосту батьків. Коли тато озвучив свій подарунок мати стала сама не своя. Відібрала у нього мікрофон і стала голосити:
– Я виховала Аліну, завжди її підтримувала, дбала. Це більше ніж просто якась квартира!
Потім вона хотіла, щоб після весілля маму та її нового кавалера теперішні свати переночували у себе. Тим часом як тато винайняв собі номер у готелі. Він якось одразу подружився із батьками мого чоловіка. Якось те весілля пройшло. Але моя мати на цьому не заспокоїлась.
Ми стали трохи облаштовувати новеньку квартиру. Потім я дізналася, що чекаю на дитину. І тут раптово приїжджає мати зі своїм кавалером.
– Доню, у нас почалася відпустка. Ми проведемо її столиці, а ночувати будемо у вас.
Мене це, м’яко кажучи, неабияк здивувало. Адже про такі візити потрібно попереджати заздалегідь. Але загалом я не була проти, щоб вони залишились. Її ставлення було дуже дивним.
Вони поводились так, ніби це їхнє житло. Могли насмітити, шуміти, ще якісь свої правила влаштовувати.
Коли на це все подивилась моя свекруха, то ясно дала зрозуміти, що так не робиться. Тим більше мені не можна нервуватися у такому стані. І мати поїхала. Вона тоді сильно образилась, що я за неї не заступилась. Але як тоді іще з нею говорити?
Більше вона не приїжджала. Я вже народила донечку, ми її похрестили. А матері так і не було. Тоді настав перший День народження Софійки. Я знову її запросила, але та відмовилась приїжджати. Ми спілкувались хіба що телефоном.
Тим часом до мене подзвонив тато. Попросив залишитись на кілька днів, йому потрібно у справах і я радо погодилась. Коли це почула мати, то навіть зраділа, що не буде пересікатись із колишнім чоловіком.
Та в останній момент вона передумала. Таки зібралась і приїхала. Оскільки місця на неї у квартирі вже не було ми домовились зі сватами, що вона переночує в них. Їй це дуже не сподобалось.
– Я не буду жити в чужих людей. Зрештою хто тебе виховував усі ці роки: я чи батько? – стала заявляти мати. – Я залишаюся в тебе, нехай він йде до них!
Як мені бути? Батько завчасно попередив, що буде. Зрештою він купив цю квартиру, а тепер я змушена його виставити за двері?
Чому мати так поводиться? Невже у неї немає хоч краплини розуміння?
До святкування залишалося кілька днів. Вона вкотре подзвонила і спитала чи я не поміняла свого рішення. Я сказала, що тоді. Тоді вона розгнівалась, сказала, що не приїде і кинула слухавку.
Досі не розумію її. Невже я щось зробила не так?
