Ми з чоловіком якраз збиралися спати, як у двері хтось постукав. На порозі стояв наш дорослий син. Без зайвих пояснень він попросився заночувати. На ранок ми довідались у чому справа. Виною тому його теща!
Наш Віталік вже шостий рік, як одружений. Вони з Ритою живуть окремо. Його дружина п’ятий рік у декретній відпустці, виховує сина та донечку. Часом на допомогу приїжджає її мати. А останнім часом теща взагалі залишається у них з ночівлею.
– Слухай, не проти, щоб вона приїжджала на день. Але складається враження, що вона скоро до нас переїде назовсім! Поговори з нею! – просив син кохану.
– Я розумію. Але ж не буду виганяти її чи не впускати до нас. – виправдовувалась та. – Це ж таки її внуки, вона має право з ними бачитися!
Не зрозуміло чи Рита не могла поговорити з мамою чи може не хотіла. Та її мати навіть при прямих натяках вдавала, що нічого не розуміє. По її приїзду вона стає виконувати усі хатні обов’язки ще й дітей встигає погодувати й переодіти.
А коли наближається вечір і час повертатися, то вона наче навмисно переконує, що ще чогось не встигла доробити і їй потрібно залишитися ще на день.
– Мамо, ти й так мені багато допомогла. Їдь додому, відпочинеш собі!
– Доню, я ще тут не домила. От закінчу і поїду.
І так до того моменту, коли автобуси перестають їздити. Вкотре теща залишається у них. Потім з роботи повертається чоловік, зітхає і дивиться невдоволено на свою дружину. Рита ж розводить руками й переконує, що це вона навмисно.
– Діти, не хочу вам заважати, я щось не помітила, як пролетів час. Мої автобуси вже не ходять. Я заночую у вітальні.
– Мамо, не кажи так. Ти нам не заважаєш! – заспокоїла її дружина. – Але тобі таки пора додому. Я ти зараз поїдеш? Вже пізно. – сказала Рита, дивлячись на чоловіка.
Інколи це спрацьовувало. мати дійсно поверталася, але її ночівлі все ще не припинялися.
Одного вечора Віталік не стерпів. Розвернувся прямо на порозі й поїхав до батьків.
– З мене годі. Або я, або твоя мати! – сказав він Риті телефоном.
Вже третій день чоловік ночує у батьків. Спочатку дружина вмовляла його повернутися. А тепер і це перестала. Навіть не пише йому. Напевно теща її там втішає. Невже так триватиме поки діти не стануть дорослими? А як же наше особисте життя?
І як бути у цій ситуації? Як ще говорити з тещею?
