Оксана повернулась з відрядження і спішила додому, до свого нареченого.
Він відпускав її з вогником очах, казав, що відстань ще більше розпалює почуття. Він не помилився. Жінка дуже скучила і хотіла його чимшвидше побачити.
Вона переступила поріг квартири і її мало не вивернуло від того, що вона побачила. Постільна сцена, яку вона застала шокувала її. Оксана вибігла звідти, заскочила у машину, поїхала, куди очі бачать. На дорозі перед її капотом пронеслась фігура хлопчика. Жінка дуже настрашилась, що збила його. Вона вийшла, ноги її трусились.
– Тітонько, ви мене збили! А що як у мене нога зламана? Везіть мене в лікарню! – кричав хлопець.
– Я встигла затормозити, не переживай.
– А просто можете мене відвезти у лікарню? Скажіть, що я хворий..Я просто дуже їсти хочу.. А нема, де взяти..
– Я зрозуміла. Залізай в машину, поїдеш до мене в гості.
Вдома Оксана його помила, переодягла, нагодувала. Вона дізналась, що батько їх кинув, а мама п’є. От хлопчик і вештається без нагляду по вулицях. Йому було 9. Він виглядав дуже втомленим і ослабленим.
Хлопчина був хорошим, вдячним. За те, що тітка його пожаліла, помив їй посуд після трапези, зі столу все прибрав. Все хотів бути чимось корисним.
Жінка поклала хлопця спати у себе, а сама сиділа та думала, що робити далі. Вирішила знайти тат хлопця. Спитала в малого його прізвище та ім’я і перерила усі соцмережі.
Таки знайшла. Написала і чекала відповіді.
Як виявилось, Сергій дуже приємний чоловік. Він навіть не здогадувався, що його сину так погано живеться. І про те, що дружина колишня вживає теж не здогадувався.. Він не бачив давно ні її, ні Антона. Платив аліменти щомісяця, а вона їх пропивала..
Сергій попросив Оксану приглянути за Антоном декілька днів, поки він зможе приїхати до неї. Чоловік прибув через два дні. Їхня зустріч з сином було надзвичайно чуттєва, на них без сліз не можна було дивитись.
Антона вони відправили погратись в іншу кімнату, а самі сіли розмовляти.
– Вам потрібно звернутись до адвокатів. Мова йде про позбавлення материнських прав вашої дружини… Так не може продовжуватись..
– Так ми і зробимо.
Судовий процес розпочали в цей же день. Він тягнувся довго і весь цей час Сергій з Антоном жили у Оксани. Її ані краплі це не турбувало. Навпаки, вона була дуже щаслива. Їй було про кого турбуватись. Вони гуляли, веселились разом..
Коли Сергій з Тошкою поїхали, їй стало дуже самотньо. Вони листувались, аде це все одно не рятувало жінку від нав’язливих думок.
Її колишній наречений теж нагадував про себе. Від цього було ще важче. Він молив про пробачення. ТА Оксані він вже був противний..
Через деякий час Оксана втратила зв’язок з Сергієм, майже 2 тижні вони не спілкувались. Вона розуміла, що немає права втручатись у житя чужої родини, але відчувала, що вони їй дуже близькі..
Одного дня жінка почула дзвінко у двері. відчинила..А там Сергій з сином.
– Впустиш?
– Звичайно – жінка дуже зраділа їхньому візиту.
– Ми ненадовго. Я лише приїхав дещо запитати.
– Кажи, звісно.
– Оксано, ти вийдеш за мене заміж?
Це було дуже неочікувано для неї, та вона не вагалась.
– Так!
Ніколи не знаєш, де зустрінеш свою долю. Вчора ми щось втратили, а сьогодні вже знайшли. Неважливо, як нам важко в один момент, рано чи пізно нас чекатиме і світла смуга в житті..
А ви вірите у долю?
