Коли я вдруге виходила заміж, у мене вже була дитина. Юлічці було 4. І я це ніколи не приховувала і не соромилась. Олександру відразу про це сказала. І мамі його теж. Хоч вона цю звістку сприйняла вкрай негативно.
Саша з Юлею спільну мову знайшов відразу. Мені було це важливо.
А от свекруха не любила мене за наявність дитини. Дуже обурювалась, коли ми одружились.
Ніна Вікторівна сказала, щоб я навіть не думала, що моїй дитині щось дістанеться у спадок від неї і її сина. Що вона спілкуватись і бачитись з нею не буде. І ще багато образливих речей.
Я терпіла таке ставлення лише тому, що ми жили окремо і Сашко не підтримував цю позицію матері.
Ми не просили її сидіти з дитиною, як бабцю,вона не називаю Юлю внучкою. І нехай. Я цього і не вимагала.
Коли Юлі було вже 7, я народила другу донечку, від Сашка. З рідною онукою свекруха з задоволенням проводила час, і гралась, і гуляти ходила. З Юлею і далі була відсторонена. Не скажу, що вона її ображала. Ні. Вона просто удавала, ніби її не існує.
Зазвичай, на родинні свята ми ходили без дітей. Залишали комусь з друзів чи мамі моїй.
Та цього року свекруха вирішила в родинному кролі відсвяткувати Новий Рік. Ну і звісно, дітей вже немає з ким залишити.
Та не все так було просто.
Ніна Вікторівна запросила нас трьох. Без Юлі. Її вона в себе вдома бачити не хотіла.
– Я ж сім’ю збираю, а дівчинка мені чужа. Відвези її до своєї мами.
Я таким словам жінки здивувалась. Як вона собі це уявляла? Скажу дитині, що вона не святкуватиме Новий рік з батьками, бо для баби Ніни вона чужа?
Сашка Юля вже давно кликала татом, дуже його полюбила. І він від цього страшенно радів, теж її любив, як рідну. Тому він мене підтримав, коли сказала, що без Юлі нікуди не піду.
– Та я теж не піду. Заскочу ввечері привітаю, і до вас. Святкуватимемо вчотирьох.
Чоловік подзвонив, сказав про це рішення своїй мамі, та вона дуже образилась на нас.
– У мене дві доньки, мамо. Якщо ти хочеш нас запросити, то кличеш або всіх, або нікого – сказав Сашко.
Свекруха вважала, що нічого страшного б не сталось, якби Юля була з моїми батьками. Та я вважаю, що вона вже достатньо доросла, аби розуміти, що її ущемляють в правах. Що роблять різницю між нею і молодшою сестрою. А я цього не хочу.
Я дякувала Богу, що маю. такого хорошого чоловіка. Його підтримка була безцінна для мене.
А що б ви зробили, отримавши таке запрошення?
