Іван прокинувся дуже рано і одразу ж почав збиратися на роботу. Олена – його дружина, вже давно була на кухні і готувала смачнющу каву з бутербродами.
– Сонечко, ти взагалі відпочиваєш? Я коли не зайду, ти завжди біля плити, щось робиш! – він поцілував Олену і відпив трохи кави.
– Та відпочиваю, не турбуйся, – спокійно сказала Олена і просто сіла навпроти. – Слухай, Юра просив феєрверк купити, вночі хоче запускати. Ти ж купиш? Бо я у них взагалі нічого не тямлю.
– Ой, зовсім забув тобі сказати. Я сьогодні у відрядження їду, – опустивши очі сказав чоловік.
– У відрядження? 31 грудня? Але ж свято…
– Так склалося. Їхати 2 дні, тому сьогодні в обід вже у дорогу.
Олена нічого не сказала і просто вийшла з кухні. Вона знала, що у нього хтось є, але не хотіла показувати свої сльози. А Іван почав швидко одягатися, щоб не дивитися у очі дружині.
– Тату, купиш феєрверк? – запитав сонний син.
– Ні синку, я їду у відрядження, – сказав і вийшов з квартири чоловік.
Настрою у Івана не було взагалі. Він відчував себе останнім негідником та зрадником. Вже протягом декількох місяців він ніяк не міг розірватися між сім’єю і Мариною. Він навіть сам не розумів, чим вона його звабила, але Іван і дня без неї прожити не міг.
За день до Нового року, вона змусила його обирати: або він проводить свята із нею, або їх стосунки закінчуються. Іван не міг цього допустити, тому і вигадав усю цю історію з відрядженням.
З роботою він справився швидко і одразу поїхав до магазину за шампанським. Коли чоловік приїхав до Марини, вона почала радісно пищати і одразу ж кинулася йому на шию.
– Я така щаслива! Чесно, я вже думала ти не приїдеш, – вона швидко забігла до вітальні. – Зараз, я замовлю їжу із ресторану, не хочу такий день на кухні провести.
Поки Марина пішла готуватися до Нового року, Стас сів на диван і увімкнув телевізор. Та він його не дивився, він просто мовчки згадував своє дитинство. Ось батько сказав, що пішов за ялинкою, але повернувся аж зранку. Мати просто плакала, а маленький Стас не розумів що відбувається.
А тепер, він чудово це розумів.
Тут, повернулась Марина, з келихами і шампанським.
– Випиймо за нас! Зараз буду замовляти суші і піцу, а через годинки дві прийде Олька і Танька. Вони салюти хотіли запускати.
І тут, Іван загадав про сина. Він ж теж салюти просив. Взагалі, що ж це таке коїться.
– Любий, а ти купив мені у ювелірному щось красивеньке? – вирвала його із думок Марина і фальшиво розсміялася.
Стас дивився на неї і розумів, що вона починає його дратувати. Він взагалі не розумів, що робить у неї вдома. Раптом, він схаменувся і вирішив, що ще не пізно все змінити.
– До речі, забув. Зараз я швиденько це виправлю.
Іван схопив свої речі, сів у машину і поїхав до ювелірного магазину, аби купити дружині якусь гарну підвіску. А ще, вирішив купити синові електромобіль, про який той завжди мріяв. Телефон просто розривався від дзвінків Марини, тому Іван просто викинув його з вікна авто.
Він тихенько зайшов до квартири. Малий спокійно дивився мультики, а Олена щось робила на кухні.
– Я вже вдома! – викрикнув Іван.
– Тату! Тату! Ти повернувся! Буде свято? – запитав щасливий син.
– Ну звичайно! І світо буде, і навіть салют, – він швидко взяв на руки хлопчика і зажав маленький носик.
– Любий… А як же відрядження? – запитала Олена. Іван одразу побачив, що у неї були червоні від сліз очі.
– Скасували все. Свято як-не-як. А це тобі, – мужчина швидко протягнув жінці гарну червону коробочку з підвіскою. – Та і взагалі, я взяв відпустку, поїдемо на лижах кататися!
– Дякую… – пошепки сказала Олена. – Зараз я швиденько стіл буду сервірувати. Стільки їжі наготувала, а їсти немає кому.
– Як це немає? В тебе 2 таких богатиря!
Олена міцно обійняла Івана і полегшено зітхнула.
Як би ви реагували на це все на місці Олени?
