Ніна спостерігала за своїм чоловіком, що збирав одяг зі шафи. Відстежувала поглядом кожен його рух, а сама була непорушна і засмучена.
– Ти машину будеш продавати? – Запитала дружина.
– Ага, оголошення вже в інтернеті.
– Ти пам’ятаєш, що ділимо гроші на трьох. Тобі, мені й дитині?
– Так, тобі віддаю дві частини. – Олег застебнув сумку і попрямував до дверей.
– Зачекай, давай все нормально обговоримо! – Ніні намагалась хоч якось затримала чоловіка і поговорити про розлучення.
– Вже обговорили. Квартира залишається вам, а машину ми щойно поділили. – Він уже взув другий черевик і поклав руку на ручку. – Бувай!
Жінка розізлилась і стукнула кулаком по столі. Сльози самі покотилися по її щоках, а ком в горлі ставав нестерпним. Вона у всьому звинувачувала себе.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Вони познайомилися 15 років тому. Одружилися і взяли іпотеку на квартиру. Невдовзі у них народилася дочка, їй зараз 13. Та і квартиру не надто довго прийшлося виплачувати. За 10 років впоралися і раділи з того. Машину теж придбали з тих кращих. Про краще життя годі було мріяти.
До весілля Олег попередив кохану, що має один сильний недолік – дуже ревнує. Саме тому він розійшовся з попередньою дівчиною, що отримала нібито провокативне смс від іншого. Спочатку вона нічого не запідозрила і встала на бік чоловіка.
– Як вона могла? Отримала по заслугах.
І ще довгий час вони були свідками дзвінків і постійних повідомлень з вибаченнями й проханнями, але рішення чоловіка було незламним.
У подружжя були міцні стосунки й жодних причин чи натяків ревнувати один одного. Та бракувало жінці ще дечого. “Олег” і “романтика” були несумісними поняттями. А для жінки це таки важливо, хто б не говорив. І дружина влаштовувала її сама. Приготує вечерю, запалить свічки й чекає його з роботи. А втомлений чоловік проводив за столом до 20 хвилин, просто все з’їдав і йшов на диван дивитися телевізор.
На відпочинок вони їздили кілька разів. Поки дочка була маленькою, то романтикою і не пахло. А коли підросла, то Олег відправляв її з мамою. Не цікаво так. Жінці хотілося довше побути разом з чоловіком, але він просто був не до того. Тоді, щоб зменшити цей дефіцит спілкування Ніна почала спілкуватися у соцмережах. Без інтрижок, просто переписуватися і наткнулася на свого колишнього однокласника. Чоловік ділився з нею всіма болями після розлучення з дружиною, а жінка його підтримувала. Одного дня вони вирішили зустрітися в кафе і просто поговорити в живу. Ніна подзвонила чоловіку і сказала, що затримається на Дні народженні співробітниці, а Олег відповів, що має заїхати в автомайстерню. Без зайвих підозр вечір проходив добре.
Однокласник був радий зустрічі, робив Ніні компліменти. Жінка вперше за довгий час відчула, як це посидіти в кафе і просто розмовляти на будь-які теми. Їй цього дуже не вистачало. Вони обрали столик за барною стійкою, щоб менше потрапляти на очі людям. Він сам говорив веселі тости, яких їй так бракувало від чоловіка. Якось однокласник взяв її руку і притиснув до щоки, а їх інші руки доторкалися на столі.
Погляд Ніни натрапив на барну стійку і її вмить кинуло в холодний піт. На кріслі сидів її Олег і спокійно пив чай. Він байдужим поглядом дивився на них і жінка моментально відсунулась від друга. По його очам було зрозуміло одне, він сприйняв це за зраду, підвівся, оплатив напій і вийшов з закладу. Ніна не здогадувалась, що той автосервіс знаходився поруч з кафе. Ця ситуація нагадувала сцену з драматичного фільму.
Чоловіка наче підмінили, він не хотів вислуховувати жодних пояснень і постійно твердив про розлучення.
– Ніякої зради не було! Ти навіть мене не слухаєш!
– Говори, що хочеш! Я все сказав.
– Добре, розводься! Я все в тебе відсуджу!
– Я погоджуся на всі умови. Квартира вам з дочкою, аліменти теж буду виплачувати. Надіюся я можу забрати хоча б свій одяг?!
– І машину продавай, ти купив її у шлюбі. – Жінка хотіла хоч якось задіти чоловіка, щоб вони могли поговорити, для неї матеріальне не було на першому місці.
– Добре! Нехай! Але я переїжджаю, не збираюся жити зі зрадницею і не пробачу тобі!
– Ніякої зради не було!
Тоді жінка намагалася діяти через дочку. Набрала номер чоловіка і дала трубку дівчинці. Просила, щоб зі сльозами вмовляла тата не йти й дати шанс мамі все пояснити.
– Дитинко, я тебе люблю, але мама зробила мені боляче, я не зможу більше з нею жити. Та ми будемо бачитися як завжди, я тепер у твоєї бабусі, за дві зупинки від тебе. Наші стосунки не зміняться. Але прошу, не вмовляй мене робити те, на що я не здатен.
Потім з Олегом намагалися поговорити усі родичі й друзі, але це не дало результат. В день, коли чоловік приніс гроші за продану машину план примирення теж провалився.
– Може будеш каву, чай? Борщ такий смачний зварила, налити?
– Нічого не треба. У мене немає часу. – Відрубав чоловік. – Тобі на днях повістка про розлучення прийде! Бувай. – Зачинив двері й більше сюди не приходив.
То хто винен у цій ситуації?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
Оленка ледь стримувала сльози, щоб не заплакати. Ну хіба можна ось так вчинити зі старенькою матусею? Навіть нормального одягу не дали чи грошей. Просто вигнали, як кошеня
