Я ріс дуже амбітним і наполегливим хлопцем, тож коли поставив перед собою ціль – переїхати з села до столиці, то вже знав, що це обов’язково, рано чи пізно, трапиться.
У Києві довелося винаймати для себе невеличку кімнату у гуртожитку, але я вірив, що за кілька років житиму у розкішній квартирі-студії, про яку давно мріяв.
Я влаштувався на роботу консультантом у магазин комп’ютерної техніки. Моя простота і відсутність пихатості, яка простежувалася у поведінці моїх колег, привертала увагу клієнтів, які бачили в моїй особі хорошого порадника, а не просто людину, яка готова продати будь-що за великі гроші.
За кілька місяців мене помітило керівництво і почало виділяти серед усіх інших працівників: то премію мені дадуть, то новий телефон, як найкращому консультанту, подарують. Я був дуже щасливим, бо з кожною зайвою копійкою все ближче й ближче наближався до своєї основної цілі – купівлі квартири.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ні для кого не секрет, що успішні і працьовиті люди нікому не подобаються, ось так я і став об’єктом насмішок з боку моїх співробітників. Вони навіть відмовлялися зі мною спілкуватися, хоча я особливо цього і не прагнув – давно вже звик до своєї самотності у великому місті.
Не знайшов собі товаришів і за межами роботи. Та й звідки їм було взятися? Я ж нікуди не ходив. Кафе, кінотеатри, клуби – були для мене особистим табу. Я розумів, що заради своєї мрії варто чимось жертвувати.
Шкода, що я жертвував усім, чим тільки можна було.
Дійшло до того, що я відмовлявся їсти нормальну їжу. Харчувався однією лише локшиною швидкого запарювання, крупами і овочами. Вже й забув, які на смак бувають м’ясні гарячі страви.
Ото сміху було, коли я прийшов на роботу зі своїми бутербродами без масла в той час, як усі колеги на обід вирушали до милого кафе, яке знаходилося неподалік нашого магазину.
Та мені було байдуже! Я знав, заради чого йду на всі ці жертви.
Від компанії дівчат, до слова, теж довелося відмовитися. Яка ж красуня захоче зі мною вечеряти локшиною з пластмасового стаканчику? Дівчатам квіти, ресторани, подарунки подавай – на це у мене немає ні часу, ні грошей, ні бажання.
От буде у мене власне помешкання, тоді усі жінки будуть за мною упадати.
Минуло довгих 6 років, коли я нарешті зміг зняти усі свої заощадження з банківського рахунку і придбати квартиру, про яку так давно мріяв.
Зробив ремонт, привіз красиві меблі – одним словом, облаштував усе на власний смак та розсуд.
Тепер я нарешті міг заспокоїтися, зупинитися і почати насолоджуватися життям. Але не все так сталося, як гадалося.
Одного вечора я повернувся в красиву, але порожню квартиру і зрозумів, що 6 років власного життя витратив на те, що не приносить мені ані краплі задоволення, щастя і внутрішнього умиротворення. Мені навіть нікого запросити на новосілля, ні з ким розділити радість від успішної покупки.
На що я витратив свою молодість? Тепер от сиджу в помешканні своєї мрії і думаю, як наздогнати те, що я проґавив у гонитві за ілюзорною мрією?
Що порадите головному герою?
Як ви думаєте, чи справді ціль виправдовує засоби?
Фото з відкритих джерел
Залишився я без смартфону і тиждень ходив зі старою Nokia 3310. І ось що сталося з моїм життям через 5 днів
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Найбільш бажана жінка в Зодіаку!
Мамин рецепт: вчора ввечері зробила маску, сьогодні виглядаю блискуче! Вистачило 2 інгредієнтів для щастя …
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Я вже давно дізнався про кoxaнця дружини, але нічого їй про це не казав, бо ми були створені одне для одного
24 зворушливі картинки про те, що таке материнська любов насправді
Що є свекруха – що немає. Ніякого толку!
7 способів перестати себе накручувати
Історія про те, як собака врятував свого господаря-рибалку, коли той провалився під лід
Дівчина мого сина відмовляється йому готувати. Каже – не дружина. Вона обіцяє борщі і котлети після весілля
На сусідній ділянці Ольга Петрівна ходить навколо яблуні, збирає стиглі плоди в кошик. На ґанку лежать п’ять красенів-котів
Восени закопала цілий помідор на грядці. Показую, що у мене виросло до середини літа.
Де поставити грошове дерево, щоб гроші лилися рікою?
Встигни на піку цвітіння: заповни літрову банку рослинною олією і фіолетовими квітами
