Графік роботи у мене дуже насичений, тому у вихідні я намагаюся закупитися продуктами на цілий тиждень. Дуже часто біля супермаркету я зустрічаю різних людей, які просять милостиню. Зазвичай я намагаюся не давати їм багато грошей, тому що знаю, що витрачають вони їх далеко не на продукти. Але ця бабуся привернула мою увагу. Було помітно, що їй було дуже незручно, вона ховала очі й постійно дякувала. Я вирішила дати їй 300 гривень. Після цього я пішла в магазин, купила продукти, а бабця почала помалу збиратися.
Вона взяла гроші, які лежали у її капелюсі, вдягнула пальто, взяла важку сумку й кудись пішла. Я вирішила перевірити, як вона витратить мої гроші, тому пішла за нею. Жінка зайшла у якийсь двір та підійшла до старенької будівлі. Коли я роздивилася, то побачила, що це була лазня. Спочатку я не збагнула, для чого бабуся пішла у лазню. Через деякий час вона вийшла звідки у чистенькому одязі й рушила далі. Вона зайшла у маленький магазин та вийшла звідти з пакетом продуктів. Мабуть, після лазні грошей багато не лишилося, адже їжі вона купила мало. Через хвилин 10 ми підійшли до невеличкого сараю. Жінка увійшла, а я попрямувала за нею.
Всередині стояв старенький диван, маленька шафа й бігала невеличка кішка. Жінка дала їй трохи їжі, а коли розвернулася то побачила мене. Спочатку вона злякалася й запитала чому я за нею пішла. Я вирішила сказати все як є. Після цього вона поділилася зі мною своєю бідою.
Виявилося, що бабуся стала жертвою шахраїв. Вони обманом змусили її переписати на них квартиру й просто виставили за двері. Чоловік її помер вже давно, а син декілька років тому потрапив у страшну автокатастрофу й загинув разом зі всією родиною. Так вона лишилася сама. А потім вона познайомилася з жінкою, яка пообіцяла їй допомагати по господарству, але з однією умовою, якщо пані Світлана перепише на неї квартиру. Бідна жінка у відчаї так і зробила, а потім її просто викинули на вулицю. Юристи сказали, що вдіяти нічого не можуть, адже вона добровільно підписала всі документи.
Залишився лише один сарай, а на вулиці з кожним днем ставало дедалі холодніше. Пенсія у неї була мінімальна й майже всі гроші вона витрачала на лазню, тому що митися не було де. А от наїжу вже не вистачає, тому вона пішла жебракувати.
Я вирішила лишити їй свій пакет продуктів, а сама виставила в соцмережі оголошення про Світлану. Через тиждень мені написав знайомий та повідомив, що він може оселити її в себе на дачі на зимовий час. Звичайно, це питання залишиться незакритим, але хоча б взимку вона там не замерзне.
Через декілька місяців мені написала одна жінка. Вона сказала, що може забрати її до себе, тому що вже давно живе сама, діти за кордоном, а так веселіше буде. Світлана погодилася й тепер вони не лише живуть разом, а й дуже добре дружать. Саме тому, закликаю вас, не проходьте повз людей, які просять про допомогу. Є ті, кому вона дійсно потрібна!
Ви колись допомоагали людям з вулиці?
