Онуки завжди вважали свою бабусю доброю, люблячою і терплячою жінкою. Ніна була чудовою господинею, в будинку якої панував затишок і запах свіжих пиріжків. Та її чоловік був абсолютною протилежністю. Дід у всіх асоціювався із сигаретним димом, сварливою манерою розмовляти і верескливим голосом.
Бабуся ніколи не жалілася на нього, але всі рідні добре знали, що він дозволяв собі хамовито з нею розмовляти і навіть прикладати фізичну силу.
– Він все життя пропрацював на залізниці, то звідки йому навчитися елементарного етикету? – виправдовувала Ніна чоловіка.
Робота у нього справді була нелегкою. Він часто недосипав, багато працював і втомлювався. Саме тому здоров’я добряче страждало. Через це профспілка регулярно видавала своїм співробітникам путівки в санаторій. Спочатку дід нехтував ними, але коли розпочалися серйозні проблеми зі спиною, то за рекомендацією лікаря згодився поїхати.
Дружина зібрала йому валізу, склала туди все необхідне і тихенько раділа, що проведе три тижні в спокої. Тепер вона могла сама обирати, який канал дивитися. Їй не потрібно було слухати постійних докорів та невдоволення. І ніхто не димів посеред вітальні.
На радощах Ніна напекла пирогів і зайшла в гості до всіх подруг, що поділитися новинами про поїздку свого чоловіка.
Пройшло три тижні. Дід саме мав повернутися додому, але натомість від нього прийшла лише телеграма. У ній було сказано наступне: “На мене не чекай, бо я не приїду. Буду жити з Галею”.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Бабуся зовсім не засмутилася від цієї новини, а навпаки, вклякла на коліна і почала дякувати Богу за своє щастя.
Вона зібрала усі пожитки діла, його улюблені сорочки, документи та інші дрібниці й винесла їх на веранду. Їй хотілося позбутися навіть духу строго.
Через два тижні чоловік прийшов додому, забрав свої речі, оформив документи на роботі щодо переводу в інше місто і зник. Жодних пояснень. Та Ніну це влаштовувало, адже вона лише хвилювалася через те, що чоловік може передумати.
Тепер Ніна могла затіяти в будинку ремонт і поклеїти нові шпалери, адже дід раніше забороняв це робити. Жінка змінила усі штори й фіранки. Нарешті їй було комфортно й приємно у власному домі. Навівши лад всередині, вона взялася за город. Тепер на її грядках росла полуниця. Чоловік ніколи не любив цю ягоду, тому садили вони лише малину:
– За нею не потрібно доглядати. Без жодних зусиль вона сама росте.
Нарешті Ніна змогла й вишню посадити, а поруч сливу і навіть персик.
На столі стояв новенький сервіз, який багато років чекав свого часу в серванті. А старі тарілки, обдерта клейонка і обмилки господарського мила опинилися в смітнику.
Ніна буквально розквітла на очах. Здається, навіть помолоділа. Зморшки на обличчі розгладилися, а в погляді більше не було втоми. Новий спосіб життя сприятливо впливав на жінку. Після 50-ти у неї відкрилося друге дихання.
До бабусі навіть почали приходити кавалери, але тепер вона знала, що її щастя полягає у свободі й відсутності чоловіка. А пекти фірмові пироги вона має для кого.
Чи сподобалася вам ця історія?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
