Історія про мого кота дуже зворушлива.
Так ми його, до речі, і називали – Кіт. Це була нагла мордочка, сіро-коричневого окрасу. Він мав особливість – подерті вуха. Колись давно, його погризли інші коти. Та відтоді він себе в образу не дає. Тепер він гроза району, і нашої квартири зокрема. Живе тут розбоями і грабунками. На інших котів нападав, тільки вони наближались до нього. Здавалось, що всередині нього живе якийсь сенсей, гуру айкідо.
Кіт у нашій сім’ї ставив себе вище за дружину і дочку. Щоправда, мені суперечити він не міг. Слухався. Дочка з таким розкладом змирилась, а от дружина хотіла взяти борозни управління свої руки, та Кіт не давався. Донька дала йому ім’я Гоша, та він на нього не відкликався, та не реагував.
Коли у нас з дружиною намічалась бурхлива нічка, вона просила забирати Кота і закривати його в іншій кімнаті. Вже не один раз у нас нічого не виходило через нього. Надя соромилась тварини, загорталась в ковдру і лягала спати. Я , звісно, був злий на Кота за це, але нічого зробити не міг. Момент вже був упущений.
Наш кіт був дуже гордий. він ніколи нічого не просив. Він або підходив і брав сам, або вимагав. Обідати з мисочки, яка стояла на підлозі він не хотів. Сідав на табуретку, яка стояла біля столу і чекав, коли і йому накидають їжі. Якщо не давали, то він крав її сам, тільки-но хтось відволікся. За це улюбленець отримав поза вуха. Та, вкрадену сосиску чи котлету із рота не випускав. Злетівши з табуретки, він з гордо піднятою головою чимчикував у вітальню. Для когось, можливо, це б здалось дивним. Та ми звикли до такого.
Кота ми взяли ще 10 років тому, коли сусідська кішка народила вперше. Він припав нам до душі одразу. У нього було ще три братики і одна сестричка. Наглим він був ще з самого народження. Коли всі припали до маминих грудей і їли, він пищав на всю округу, доти доки не відсунув когось зі своїх родичів. Тоді заспокоювався.
Найбільше наш Кіт любить їсти рибу. В будь-якому вигляді. Дуже йому подобається жива рибка. Та вона його мало не згубила. Одного разу він вкрав у сусідів голову великої рибини, яку маринували і залишили на столі. Я досі не розумів, як він потрапив у їхню квартиру. Через балкон перелетів чи що?
Приніс її додому та розпочав свій банкет. Величезна кістка застрягла йому в горлі і прорізала трахею. Я знайшов його під ранок у кутку в кухні, з рота йшла піна. Ветеринар працював з 12 години, а вжити заходів потрібно було вже. Я спустився до нашої сусідки знизу, Марії Віталіїної. Вона гінеколог у відставці, їй було 76 років. Вона взялась рятувати нашого бешкетника
Бабця витягла зі своїх робочих інструментів якесь обладнання, не хочу навіть думати для чого воно призначалось. Кіт зрозумів, що зараз з ним будуть щось робити і почав активно оборонятись. Наніс декілька подряпин своїй рятівниці. Бій закінчився, так і не почавшись. Марія Віталівна почала проклинати кота і вже не хотіла його рятувати.
В цей час я домовився з якоюсь ветеринаркою з нашого міста про прийом. Вона погодилась.
Взяв Кота і поїхав з ним до дівчини. ветеринарка була страшним для мене місцем: безліч різних гачків, інструментів, операційний стіл..Видовище не з приємних. Нас чекала молоденька дівчина. Вона була повненька, але приємна.
– Мене звати Таня. Ти крові не боїшся? – одразу питання в лоб. – Будеш мені допомагати.
– Та боюсь.. але що робити..
Таня вколола Коту в бедро якийсь укол, сказала наглядати, а сама побігла готувати операційну.
– Як відключиться, то неси – крикнула вона мені.
Та Кіт не відключався, навіть після другої дози.
– Колю третю – повідомила дівчина – Таку дозу дають телятам. Ваш кіт дуже дивна тварина.
Нарешті кіт заснув. А мені стало недобре, як тільки вона почала прив’язувати його лапи до стола. Вона взяла в руки пінцет, засунула йому глибоко в горлянку і витягла звідти кістку.
– Це ще не все. Зараз я розріжу йому шию, потрібно зашити трахею. Тобі потрібно міцно тримати шию. Можеш не дивитись, якщо тобі важко.
Легко сказати, але важко зробити. Кіт надувся, як кулька. І поняття шия у нього було таке ж як у Тані талія – відсутнє. Як тільки вона зробила перший розріз, з кота вийшли запахи всієї вчорашньої їжі і риби, зокрема.
Найцікавіше розпочалось тоді, коли треба було зашивати трахею. У мене склалось враження, коли вони проходили цю тему в університеті в Тані були якісь інші справи – вона її точно пропустила. З горем пополам я допоміг їй знайти ту трахею.
В цей час Кіт почав почухуватись, вкусив Таню, якимось чином звільнив задні лапи, почав змітати ними усі інструменти зі столу. Операція почала виходити з-під контролю. Я розгубився, а Таня, як жінка-воїн вирішила цю ситуацію: своїми великими грудьми притисла кота до стола і всадила йому ще одну дозу снодійного. Що було далі, я вже добре не пам’ятаю – все, як у тумані.
Кіт повернувся додому на своїх чотирьох. Щоправда, вони трохи гнулись і періодично він присідав, сам був і далі надутий. Мяукати відтоді перестав.
А голову риби, яка його ледь не згубила він таки доїв. Це для нього було справою принципу.
Того вечора він забрався до нас з дружиною у ліжко і почав лизати мої руки. Це було щось новеньке, можу припустити, так він дякував.
А ваші домашні улюбленці доставляють вам стільки клопотів?
