Нашому сину було 20 років, навчався він на 2 курсі юридичного факультету. Ми мріяли, щоб син отримав хорошу професію. Проте тепер і не знаю, чи зможе він нормально закінчити навчання.
Нещодавно до мене телефонує незнайомий номер. Піднімаю слухавку – там голос дівчини.
– Добрий день. Ви не могли б передати Сергію, щоб він мені довідку приніс, а то мене без неї в пологовий не впустять.
– Яку ще довідку? В який пологовий? Ви хто?
– Я Зоряна. Ви не хвилюйтесь тільки. Я дитину від вашого сина ношу. Та я нічого не вимагаю ні від вас, ні від вашого сина. Я сама погодилась виховувати дитину без нього.
Я й не знала, що сказати на це все
– Та це неважливо. Ви головне про довідку йому скажіть. Не забудьте, гаразд?
Я розповіла цю історію чоловіку. Він був сам не свій не свій від злості.
– Це він дитину зробив, а дівчину кинув саму? Ми що з тобою негідника виростили? Так не годиться – нехай одружується!
– Але ж він ще вчиться. Він зовсім до цього не готовий. Та й дівчині цій не потрібно його..Вона сама так сказала..
Ввечері у нас була серйозна розмова з сином.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Як виявилось, вони з Зоряною зустрічаються ще з минулої весни, познайомились у кафе.
– Я не хотів з нею одружуватись, ми просто зустрічались. Коли дізнались про вагітність, я наполіг на аборті. Але вона була категорична. У неї резус негативний, велика ймовірність, що після аборту взагалі не зможе мати дітей. Тому сказала, що нічого їй не потрібно, але дитину вона таки народить. Але я її не люблю. Був з нею заради задоволення.
– Синку, так не можна – батько був розчарований словами сина
– А що її батьки на це сказали? – цікавилась мама.
– У неї батька не має, а мама алкоголічка. Тому ніхто про дитину і не знає.
– Дівчинка, мабуть, мріяла про хорошу сім’ю. А ти з нею так вчиняєш!
Ми не схвалювали рішення сина, та наполягати на весіллі не стали. Знаю, такі шлюби нічим хорошим не закінчуються. Як то кажуть, силою коханим не будеш.
Відтоді минуло 3 місяці. Ми з чоловіком мовчали, удали ніби нічого і не змінилось.
– Мамо, – підійшов до мене син – а нам же другий телевізор не потрібен? Я і так його не дивлюсь. Можна Зоряні відвезти?
– Та відвозь. А вона вже народила?
– Народила. Хлопчика. Макаром назвала.
– Схожий він на тебе?
– Не знаю. Він маленький такий, лисий, товстенький і плаче постійно.
Сергій повіз телевізор Зоряні, а я сиділа і думала про ситуацію. Вирішила, що нам з чоловіком потрібно відвідати Зоряну. Сергій нехай, що хоче робить, а Макарчик все-таки наш онук. Ми повинні його побачити.
У мене зберігся номер дівчини, перед тим, як їхати я зателефонувала і попередила про візит. Вона здивувалась, а була не проти.
– А що тобі привезти? Можливо, онучку щось потрібно?
– Памперсів. Як що можна..Вони такі дорогі, а їх так багато потрібно..
Ми з чоловіком заїхали у магазин накупили продуктів, одягу для малюка, і памперсів прихопили.
Зоряна нас чекала. Вона виявилась дуже приємною дівчиною. Пригостила нас дуже смачними млинцями з варенням. Коли ми прийшли, то онук спав. Ми не хотіли його будити.
– Ходіть подивитесь, як Макарчик спить – запропонувала дівчина – Він так смішно личко кривить.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Глянувши на онука, не могло залишитись ніяких сумнівів, що він наш. Хлопча схоже з Сергієм, як дві краплі води.
Зоряна розповіла, що вчилась на перукаря в училищі, навіть працювала трохи, поки в декрет не пішла. Квартира дісталась їй від бабусі. Вона маленька, зі старими меблями, та дуже чиста і затишна.
– Ви знаєте, я не шкодую, що народила. Я дуже люблю свого синочка.
– Ми раді, що ти вирішила його залишити. А на які ти гроші живеш, Зорянко?
– Я допомогу отримую на Макарчика. Ви про мене не подумайте нічого поганого, я з вас грошей не буду вимагати. Я піду на роботу, як тільки сина в ясла візьмуть. Там з 10 місяців, я дізнавалась. Я вже записала його у чергу. Я ще трохи назбирала грошей, коли працювала, ліжечко купила. Воно хороше, нове..
З кімнати долинув плач – Макар проснувся. Зоряна пішла заспокоювати немовля.
За той час, я хотіла допомогти розкласти продукти у холодильник, та помітила, що його там не має.
– Нічого страшного. Воно не пропаде, не переживайте. Я на балкон виношу продукти, які швидко псуються. там холодно – сказала дівчина.
Ми з чоловіком ще трохи погрались з онуком і вийшли з квартири Зоряни. Переглянулись і чоловік спитав:
– Картка у тебе з собою. Їдемо у магазин?
Я кивнула. Ми поїхали вибирати холодильник.
Нам дівчина дуже сподобалась, така рішуча, цілеспрямована. Хороша дуже. Що нашому сину бракувало?
Я і надалі допомагатиму Зоряні і своєму онуку. Я буду найкращою бабусею у світі.
Як ви думаєте, чому хлопець так повівся з Зоряною? Чи заслуговує вона на таке?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
