Був у нас в офісі хлопець. Ну як хлопець …, дорослий мужик, 36 років. Але він був незвичайний.
Якщо говорити прямо, то людина була дурною від природи. Ну от не розумна взагалі, тобто зовсім не розумна! Але я його взяв на роботу ще 6 років тому і жодного разу не пошкодував. Найцікавіше, що він знав, що дурний від природи і не приховував цього. Мало того, коли прийшов влаштовуватися на роботу, перше, що він мені сказав, була фраза …
– Добридень! Я не розумний і не приховую цього. Але мені потрібна робота, щоб я міг купувати мамі ліки, вона вже не може працювати.
Це мене трохи шокувало, але я зрозумів, що людина реально хвора. Але, в принципі, не настільки, щоб не зуміти виконувати якісь не особливо складні завдання. Він мені нагадав героя Дастіна Хофмана в улюбленому мною шедеврі, “Людина дощу». Я відразу в’їхав, хто переді мною і не хотілося його ніяк образити …
– Ви набагато розумніші ніж більша частина населення, яка намагається прикрити свій ідіотизм будь-яким способом, але марно. Ок, з завтрашнього дня приходьте на роботу.
З того дня він у нас, як син полку. Так ось, 6 років мужик працював нарівні з усіма. Так, не такий, як усі, але чесний, порядний, пунктуальний і взагалі, на мій погляд, кращий працівник з усіх, хто у мене працює.
Маму після інсульту поставив на ноги, правда довелося йому трохи допомогти з медикаментами і масажистами, а так, він сам робив все і ні разу не поскаржився, що йому важко! Весь офіс його любив і прив’язався до нього, як до рідного! Так закохалися в нього, що відгодували з 75 кг до 100! Ми з ним навіть стали чимось схожі.
Так, відволікся … Позавчора, коли заїхав в офіс, після довгої відсутності, мені помічниця з ходу в лоб …
– Олег звільняється! Може Ви умовте його залишитися ???! Як ми без нього?!
Я і сам був шокований! Як це звільняється??? Куди??? Чому??? Попросив покликати його в кабінет. Заходить хвилин через 10, голову опустив так, що підборіддя аж на животі. Стоїть, в очі не дивиться …
– Олег! Що трапилося??? Що тебе не влаштовує? Хтось образив ?? Тільки пальцем покажи, звільню одразу!
– Ні-ні, що Ви, не треба, я їх всіх люблю. Просто … я … це … ну … ось …
– Ну не тягни, кажи що потрібно? З мамою проблеми???
– Ні, з мамою все добре, дякую … Я хочу одружитися!
І тут я підвис, як глючний айфон! Відразу напрошується питання «Як це, одружуся?» Але хто я такий, щоб таке питати?? Він така ж людина, як і я сам, і ніщо не чуже йому людське …, але …, якось мене це напружило.
– Справа потрібна, сподіваюся, одружитися хочеш не тільки ти, а й потенційна наречена, якщо вона вже є у тебе на прикметі, теж бажає того ж?
– Так, звичайно!!! Вона мене вже рік запрошує до себе, до Швеції! Разом з мамою. Вона мене любить і мою маму!
Щось мені зовсім це перестало подобатися …. Хвору людину, аутиста …, до Швеції …, … і маму … Жесть якась!
– Напевно, хороша дівчина, якщо ти збираєшся туди з мамою!
– Вона дуже красива, руда і розумніша за мене! Я вам зараз покажу фото.
І тут він витягує з кишені айфон 7! Ого, думаю, не погано! Всі ці роки у нього була стара розкладачка Рейзер, яку ми марно намагалися у нього вкрасти, щоб він перейшов на нормальний телефон! І новий був у нього Самсунг, подарували на День Народження йому, і моя сонька була Z3, я через пів року новий собі взяв, а цей віддав йому. Але він ніяк не хотів «переходити» на нормальний телефон. Ми розуміли, що йому це складно, тому не наполягали. А тут … Айфон … 7!!! Я навіть не встиг запитати, а він мені вже відповідає …
– Це мені Кароліна подарувала і багато фото туди своїх накачала, щоб я не сумував …
У цей момент в моїй голові вже вирувала каша з жахливих думок. І я очікував, що на фото виявиться якась голосиста Памела Андерсон зі старих постерів. Але те, що я побачив, мене шокувало! На фото руда дівчина, з характерними рисами людей з відомим синдромом. Я їх завжди називаю «Світлими людьми».
Вони ж не винні, що у них одна зайва хромосома. В іншому вони такі ж, як і ми, а де в чому набагато нас перевершують! У всякому разі вони нас не вважають якимись дебілами тільки тому, що у нас на одну хромосому менше!
Хоча за логікою речей, вони могли б саме так міркувати. Але в житті, це дуже приємні люди. І, що мені особливо в них подобається, вони завжди посміхаються! Особисто для мене усмішки «Сонячних людей», набагато приємніші гумових усмішок, які все частіше натягують навколишні нас люди, проклинаючи за очі нас, останніми словами!
– Дійсно, красуня! Тобі дуже пощастило! Якщо все так, як ти кажеш, я без особливого задоволення, як твій керівник, але з величезним задоволенням, як людина, відпущу тебе до твоєї красуні! Якщо ти не проти, я зідзвонився з твоєю мамою, уточню деякі нюанси і куплю вам обом квиток на літак. Ок?
Олег завжди був усміхненим, веселим …, але такого щастя на обличчі, я не бачив у нього ніколи! Заради ось цього виразу обличчя, я б відправив його хоч до Бразилії, хоч куди і за будь-які гроші!
Він заплескав у долоні, як дитина і сам набрав на своєму айфоні номер мами і дав мені телефон. А найголовніше, чому я завжди вважаю аутистів набагато розумнішими за нас, він віддав мені телефон і вийшов за двері! Адже знав, що розмова буде про нього, але він розумів і те, що я не зможу толком говорити про нього в третій особі!
Ну хто зі звичайних людей вчинив би так само?! Та ніхто, навпаки стояли б над душею і намагалися б все почути! Унікальні люди! Розумні! Тактовні! І чому б їм не бути щасливими, як навколишні??? Я більше скажу, такі люди набагато щасливіші в сім’ях, ніж ми з вами, тому що вони не вміють брехати, не вміють кричати один на одного, але вони вміють любити і бути відданими!
І хто з нас розумніший, а хто дурніший??? Сподіваюся висновок очевидний!))
І так, з його мамою ми переговорили, виявляється, вона вже чудово знає ту дівчину і немає приводу для сумнівів і …, завтра, тобто вже сьогодні о 8 ранку я везу свого колишнього працівника і його маму в аеропорт, а в 11.25 вони вилітають в Стокгольм.
Вони будуть щасливі всі разом, а я буду щасливий тут один за них усіх! Але, в березні, якщо нічого не зміниться, я полечу теж в Стокгольм одружити свого найкращого і позитивного працівника!
Коли ти дивишся на цих людей, тобі не шкода нічого, ні часу, ні грошей, ні зусиль, аби хоч якось зробити їх життя кращим! А потім дивишся навколо, і бачиш тих, хто твою доброту приймають за слабкість і намагаються наплювати в душу, дивишся на них і вже не бачиш, бо вони для тебе нуль, порожнеча, їх для тебе не існує! Але, хороших людей більше. Саме тому ця паскудна земна кулька ще крутиться ….
Піду заварю тазик кави, щоб не заснути і не проспати в аеропорт!
Автор: Сем Ар
А ви знайомі з “Сонячними людьми”?
