Сьогодні така історія була.
Приїхали ми до мами. Заходимо в під’їзд, а там сидить хлопчина п’яти років і плаче гіркими сльозами.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Ти чого, – питаю, – ревеш?
А він відповідає:
– Я до бабусі приїхав. Пішов у двір гуляти, повернувся, а вона двері не відкриває.
Я говорю:
– Ну і чого соплі бульбашками надувати. Бабуся, напевно, в магазин вийшла, зараз повернеться.
А він реве, аж трясеться. Маленький такий, дуже шкода – словами не передати.
– Тебе як звуть?
– Ро-о-ома …
– Ти з якої квартири?
– З 18…
А в вісімнадцятій квартирі нові мешканці, я їх ще не знаю. Подзвонила туди – тиша. Ну не залишати ж дитини на сходах
– Пішли, – кажу, – Рома, в гості. А бабусі записку у дверях залишу.
Прийшли додому. Поки чоловік його розважав, я записку написала: «Рома знаходиться в кв.28 ». Спустилася, засунула у дверну щілину. Повертаюся, Рома вже з моїм дорослим хлопчиком машинки по підлозі катає, все добре.
Вмила його, питаю:
– Борщ будеш?
– Буду.
Навернув тарілку борщу, тільки ложка мелькала.
– На друге голубці. Будеш?
– Буду.
Апетит хороший, не причепишся. Два голубці змів за один присід.
– Тобі компот чи сік?
– Мені чай.
У мене злегка витягнулося обличчя, тому що коли мені було 5 років і в будинку був компот або сік, мене б ніхто не змусив пити чай.
Ну добре. Сидимо, п’ємо чай з вафельним тортиком, Рома з моїм чоловіком розмовляє. Обговорили всі суто чоловічі питання: які бувають марки машин, яку вони швидкість розвивають та інше важливе.
Прийшла моя мама. Пояснюю їй появу гостя. Мама каже:
– Дивно. У 18-ій квартирі живе дівчина твого приблизно віку.
Я нічого дивного в цьому не побачила. Сорокарічна дівчина цілком може бути бабусею п’ятирічного онука, хто ж їй заборонить.
Мама вважала мій аргумент цілком переконливим і теж кинулася розважати гостя. Витягла коробку з іграшками і тут пішли у них веселощі.
Приблизно через годину лунає дзвінок у двері. Відкриваю – на порозі дівчина приблизно мого віку (добре за п’ятдесят, а то й лукавити – спасибі, добра мама).
– Доброго вечора, – каже. – Я ось з роботи приїхала, а у мене у дверях записка. Ви, напевно, квартирою помилилися
Мене насторожило вже те, що вона приїхала з роботи. А те, що ім’я Рома ні про що їй не говорить, зовсім вибило з колії.
– У вас онук хіба не губився? – питаю.
– У мене онуків поки немає, – відповідає.
Так. Пазл не складається.
Повертаюся до кімнати. Там всі зайняті справою: мама вантажить кубики в самоскид, чоловік прив’язує до цього самоскиду мотузку, начальник транспортного цеху Рома роздає всім вказівки.
– Рома, – кажу я, – ти з якої квартири?
– З вісімнадцятої, – не відриваючись від процесу навантаження і транспортування відповідає Рома.
– А цю тітку ти знаєш?
Рома обертається, мигцем дивиться на господиню 18-ї квартири, байдуже кидає «Ні» і повертається до справ.
– І вона тебе не знає, – кажу я. – Хоча живе в вісімнадцятій квартирі.
Вантажник і водій самоскида завмирають на місці і з подивом дивляться на Рому.
– Не живе, – заспокоює нас Рома і намагається продовжити гру.
Всі мовчки перекладають погляд з Роми на дівчину.
– Я живу в вісімнадцятій, – злякано бурмоче вона. – Але це не мій хлопчик, чесне слово, не мій.
Я можу зрозуміти, чому вона така перелякана: у моєї мами таке обличчя, немов вона ось-ось запустить в неї кубиком і переїде самоскидом.
– Стоп гра, – кажу я і сідаю на підлогу поруч з Ромою. – Давай-но спочатку. Ти до бабусі звідки приїхав?
– З Києва.
– А свою адресу в Києві ти знаєш?
Називає адресу: вулицю, будинок, квартиру.
– А бабусину адресу знаєш?
Називає адресу бабусі і пазл складається. Маленький бешкетник носився з друзями у своєму дворі і в процесі гри вони непомітно перемістилися у двір сусідній. Потім друзі розбіглися по домівках, ну і наш герой пішов додому, чого йому одному на вулиці робити. Будинки типові, як дві краплі води один на одного схожі. Замість бабусиного будинку він прийшов в наш. У двері побарабанив – йому не відкрили. Він злякався і заплакав. Та й все. .
Сунули Ромі машинку на добру довгу пам’ять, схопили в оберемок і понесли до бабусі. Яка там, напевно, вже вся сива, якщо взагалі жива.
Заходимо до сусіднього двору. Чуємо далеко голос, що кличе ніжно:
– Рома! Ромааа! Ромааан!
Біжимо на цей голос. Бачимо до смерті перелякану жінку приблизно мого віку (після святкування 60-річного ювілею не всі ще букети пов’яли).
– Ваш?
– Наш!
І з риданнями кидається на груди відразу нам усім.
Заспокоїли, роз’яснили ситуацію, посміялися. У бабусі сміх був нервовий, треба сказати. А Ромі хоч би що, у нього нова машинка, чого ви там всі кричите, не даєте зосередитися людині на грі.
Бабуся так розсипалася в подяках, що ми поспішили відступити, поки вона зовсім не розсипалася. Даємо задній хід, чуємо, вона каже:
– Рома, пішли швидше обідати, ти ж голодний.
– Я вже поїв, – відповідає Рома, бавлячись машинкою по асфальту.
– Він уже поїв, – підтверджую я, обертаючись. – Перше, друге і чай.
– Треба ж! – дивується бабуся. – Він так погано їсть, прямо ложку супу в нього не запхати.
Я здивовано піднімаю брову, згадуючи, які порції спожив за обидві щоки Рома, а він відволікається, нарешті, від машинки і кричить нам:
– Поки що! Я завтра ще прийду!
Вам сподобалася ця мила історія?
18 маленьких злочинів, за які не покарали через милість злочинця
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
У мене хороші стосунки з сусідкою, але мені не подобається те, що вона змушує мене водити її дітей в дитячий садочок
Так ось легенда є одна … Стара престара … Колись давним-давно, коли не було на світі ще телевізорів і велосипедів, замість лампочок в будинках були свічки і люди були зовсім іншими
Сосиски в картопляному тісті. Діти їх просто обожнюють!
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Секретний рецепт, що зробить шкіру на руках шовковистою
Кіт, якого ви виберете, розповість дещо цікаве про ваше внутрішнє “я”!
Ви не знайдете справжнє кохання до тих пір, поки не усвідомите цих 5 речей
5 безцінних уроків, які я засвоїв, люблячи ту, яка не любила мене
Бути самотньою не соромно! Знайдіть кілька хвилин, щоб прочитати цей текст!
Звички для тіла жінки, яка любить і цінує себе
Егоїзм в коханні: віддай мені все в обмін на нічого
Свекруха всіх і все контролює. Я не знаю, як мені далі жити: розлучатися чи спробувати пожити разом?
Аліна почала приглядатися і помітила, що у її свекрухи на кухні багато їхніх речей: і губки, і ганчірки, і дерев’яні лопатки
20 фотографій людей, зовнішність яких кардинально змінилася з появою дітей
Як навчитися слухати себе
Сама собі дизайнер: ремонт в однокімнатній квартирі, 38 кв. м
7 чоловічих фраз, які ненавидять жінки
