Часто ж таке буває, що батьки просто не розуміють причини того, чому їхня дитина так виділяється від інших, вони хвилюються про те чи все добре з їхнім чадом і зовсім забувають про те, що це може бути ознакою таланту та дару, а не вади.
Вчені виділили певні особливі риси обдарованих діток:
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Швидка вимова
Дитина дуже швидко і не зовсім розбірливо для вас говорить? Це зовсім не біда! Навпаки, тіштеся, адже ваша дитина гарно та швидко розвивається.
Суть у тому, що дитина має гарний словниковий запас та добре розвинене мислення, тому потік думок такий швидкий. Чадо просто хоче розповісти усе про що думає і нічого не забути.
Не перевиховуйте від цього свою дину, адже це з віком мине.
Схильність зануритися в думки
Не рідко дитина взагалі не відчуває різниці між тим, що є насправді і між тим, що вона собі нафантазувала.
Тут нічого страшного нема, адже це є ознакою великим запасу креативу та високого інтелекту.
Так, дитина може розповідати цілком не правдиві історії, але не сваріть її, а спробуйте пояснити межу між фантазією та брехнею.
Схильність робити замальовки
Діти люблять малювати, щось незрозуміле писати та не свідомо бруднити речі. Вони не вміють ще говорити та виражати свої емоції так, як це роблять дорослі, тому психологи закликають проводити заняття з малюками, де вони зможуть за допомогою фарб, олівців та різних ліній, закарлючок описати все те, що відбувається всередині них.
Комунікація з дорослими
Діти, яким важко спілкуватися з однолітками, але досить приємно перебувати у компанії старших просто добре розвинені, а не навпаки.
Нічого страшного у тому, що ваша дитина хоче здобувати досвід від старших. Це може свідчити про її любов до розвитку.
А ви помічали за своїми дітьми такі особливості?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
