Аліна отримала щедру премію за гарну роботу, тож вирішила приготувати святковий обід. Цілий день поралася на кухні. Її чоловік Ігор сів, гарненько поїв і раптом заявив: – Все, Аліно. Не можу я так більше. Іду я від тебе. Жінка так і застигла. А Ігор продовжував. – Тобі скільки років? Правильно, сорок ! А де діти наші? Нема. Бо ти їх завести не зволила! – Та що ти таке говориш?! – сказала Аліна. Микола встав з-за столу і пішов. Ніна сиділа і не знала, що робити

Уляна з Марічкою стояли біля каси, коли в магазин зайшла чергова клієнтка. – Ця точно нічого не купить, – сказала Уляна і відвернулася. Марічка пішла до жінки, і через декілька хвилин оформила покупку. – Як тобі вдалося? – здивувалася Уляна. – Вона ж з села. – Ну і що? Я теж із села, – сказала Марічка. – Хіба це найголовніше? – Ні звичайно. Головне, що ти їй продала дороге пальто. Не розумію, як це в тебе виходить? – дивувалася Уляна. – Ти здивуєшся ще більше, якщо дізнаєшся, кому вона його купила, – раптом сказала Марія

«Ти схожа на сiльcьку бaбу», – чую я щодня. Свекруха мене нiкoли не любила. Що б я не робила, їй не подобається. Не так прасую сорочки, речі брудні, весь будинок в пилу. Коли я зaвaгiтнiла, думала все зміниться. Та коли наpoдила дитину, вона мені сказала…”

Весілля було в розпалі. Хоч Іван того не хотів, та батьки наполягали: один син, що люди скажуть. Раптом на вулиці з’явилася старша жінка в чорних окулярах. Їй було дуже бoляче дивитися на все це

Роман приїхав до брата в гості і випадково побачив те, чого йому не треба було знати. “Давно це у вас так?” – запитав він у зовиці. “З весілля”, – тихо відповіла та. “Збирайтеся, – раптом несподівано для себе вимовив чоловік, – поїдете до мене”

Вилізли на шию і ніжки звісили! Моєму терпінню прийшов кінець. Я не можу витримувати своїх онуків

Вирішила віддати дитячі речі нужденним, і пошкодувала. Розповідаю, що з цього вийшло

Хочу звернутися до своїх російськомовних друзів і всіх, хто досі вірить в те, що мова не має значення: “У нac нe бyлo б вiйни нa Дoнбaci, ми нe втpaтuли б Kpuм, якби мешканці poзмoвляли yкpaїнcькoю..” Чому? Зараз поясню…!

Дніпро. Стою на вокзалі, чекаю електричку. Плече ниє – наслідок поранення на фронті. До мене підходить жінка і починає заспівувати: “Ізвінітє, ви нє маглі би мнє памочь?” Не очікував я від себе такого…

Пішла за свекрухою до церкви. Підійшла ближче – служба ще триває. Хотіла зайти всередину, але почула таке, від чого мене аж тіпати почало