У кімнаті було темно, світло прикривали темно-зелені штори. Ворожка розклала на стіл колоду карт та щось бурмотіла собі під носа.
– Навіщо я пішла до ворожки, – гарячково думала я, – ось навіщо, сама б розібралася.
– Сама ти Ольга, не розібралася б, – несподівано промовила ворожка, зловісним голосом, – тобі явно потрібна допомога і від моїх духів в тому числі.
– Ви знаєте моє ім’я? – здивувалася я.
– Я багато про тебе знаю, Ольго, – уточнила ворожка.
– Не слухай чоловіка, роби як підказує серце, – сказала ворожка, – чоловік твій сам все зрозуміє, все буде добре, сили світу тобі допоможуть, благородну справу, ти Ольго, задумала.
Я задумливо кивнула головою.
– А? – хотіла було запитати я.
– Все йди, більше нічого не скажу, все скоро сама дізнаєшся, – перебила мене циганка.
Я вийшла з дому, де жила ворожка і пішла по весняній вулиці, із задоволенням підставляючи обличчя ласкавому весняному вітерцю.
Ноги самі привели мене до трохи похмурого будинку. Я увійшла всередину, привіталася з вихователем на вході, мене тут уже всі знають, тому ніхто і не зупиняє.
Зайшла в групу до трирічних малюків, до мене відразу кинулися двоє, хлопчик і дівчинка. Решта продовжили грати, не звертаючи увагу на те, що відбувається. Звикли вже, бідні дітки.
Я присіла навпочіпки і Вовчик міцно мене обняв. Його сестра близнючка послідувала прикладу брата.
– Олю, ти за нами прийшла, – трохи шепелявлячи, запитала Катя.
– Так, – видихнула я.
– Але після вихідних, мені доведеться привести вас назад, – сумно додала я.
– Ми знаємо, – серйозно додав Вова.
– Ходімо одягатися? – запропонувала я.
Нарешті, ми з дітьми вийшли з воріт дитячого будинку. Вова і Катя йшли підстрибом попереду мене. А я брела за ними, думаючи про те, що скаже чоловік, адже я не попередила його, що приведу дітлахів сьогодні додому.
Коли ми прийшли додому, я виявила на столі записку, «Олю, я у відрядження на добу, тобі не зміг додзвонитися». Подивившись на телефон, я побачила вісім пропущених від чоловіка.
– Гаразд, потім подзвоню, зараз він в дорозі напевно, – подумала я.
Раптом хтось подзвонив у двері. Виявилося це прийшла свекруха. Я злякалася не на жарт, адже вона взагалі не знала, що я хочу дітей з дитбудинку усиновити.
– І хто це у нас? – цілком дружелюбно запитала Софія Миронівна.
– Це брат і сестра, я взяла їх в гості на вихідні з дитячого будинку, – вирішила не брехати я і злякано подивилася на свекруху.
– От і добре, – сказала свекруха, – діти, хочете пельменів домашніх, сама ліпила. А ще у мене тістечка до чаю є.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Діти радісно закивали головами.
– Тоді одягайтеся і підемо до мене в гості, – сказала свекруха.
Ми всією юрбою вийшли на вулицю і пішли до пані Софії, вона жила через два будинки від нас.
Вдома у свекрухи, ми всі поїли її чудових пельменів, попили чай з тістечками.
Потім посадили дітей дивитися мультики, а свекруха покликала мене на кухню допомогти з посудом.
– Олю, ти їх зовсім забрати хочеш? – запитала свекруха.
– Так, – тихо сказала я і опустила голову.
– А Мирон, що говорить?
– Він думає, що це відповідальність і поки що боїться, а мені їх шкода, Вова з Катею не можуть чекати, вони і так вже рік в дитбудинку.
– Я підтримую твоє рішення, вони чудові дітлахи, не бійся, якщо що допоможу умовити Мирона, – сказала свекруха.
Я здивовано дивилася на неї.
– Не дивися на мене так, я знаю що таке дитина з дитбудинку, це дуже важко, але зате, якщо все правильно зробити і правильно виховати, цілком хороша людина вийде, – сказала свекруха.
– Що? – не зрозуміла я.
– Мирон, мій син, твій чоловік, з дитбудинку, я усиновила його, коли йому два з половиною було. Як побачила його за огорожею на майданчику, так і прикипіла до нього всім серцем, відразу зрозуміла – це мій син. – пояснила свекруха.
Я сіла на табурет, намагаючись осмислити, що сказала свекруха.
– Я нікому не говорила ніколи, тільки тобі, Мирон теж не знає, – сказала свекруха, – не переживай він хороший хлопець, прийме дітей як рідних.
Я згідно кивнула головою. Трохи пізніше ми з дітьми пішли назад додому і я відчувала себе щасливою.
У неділю приїхав Мирон, він, звичайно, здивувався, що у нас вдома діти, але почав з ними грати. Я пішла готувати вечерю, і випадково заглянувши в кімнату, побачила, як чоловік лежить на дивані, з двох сторін з ним в обнімку лежать дітлахи, а він читає їм книжку.
Через два місяці Вова і Катя почали жити з нами, Мирон, і правда, прийняв їх як рідних дітей.
Пані Софія тепер ледь не щодня приходить у гості до малюків. Обов’язково приносить або смачне частування чи нові іграшки. Радіє, що у неї з’явилися онуки.
А ви б змогли піти на такий серйозний крок, як Оля?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Від слів чоловіка Риті стало дуже гірко. Вона думала, що він сумує за нею, як за дружиною, а не куховаркою!
Мій чоловік попросив у своїх батьків дозволу ночувати у них два рази на тиждень. «У нас же тут не готель!» – сказали вони свого рідного сина
Як зробити так, щоб дівчина сама захотіла зайнятися з вами коханням?
Я вже давно дізнався про кoxaнця дружини, але нічого їй про це не казав, бо ми були створені одне для одного
24 зворушливі картинки про те, що таке материнська любов насправді
Що є свекруха – що немає. Ніякого толку!
Два поливи, які убережуть вашу моркву від шкідників і забезпечать гарний урожай
7 способів перестати себе накручувати
Короткі та смішні історії про те, що наше життя складається з важливих дрібниць
Історія про те, як собака врятував свого господаря-рибалку, коли той провалився під лід
Дівчина мого сина відмовляється йому готувати. Каже – не дружина. Вона обіцяє борщі і котлети після весілля
На сусідній ділянці Ольга Петрівна ходить навколо яблуні, збирає стиглі плоди в кошик. На ґанку лежать п’ять красенів-котів
Восени закопала цілий помідор на грядці. Показую, що у мене виросло до середини літа.
Прості речі, які чоловіки мріють, щоб жінки робили частіше
Де поставити грошове дерево, щоб гроші лилися рікою?
