Не звикла ділитися з чужими людьми деталями особистого життя, але ця ситуація змусила мене замислитися над тим, як далі жити… Потребую поради.
Кілька років тому я пережила страшне горе – помер мій коханий чоловік Василь. На згадку про нього мені залишився лише син.
Годі передати, через що мені довелося пройти, щоб продовжити жити далі. Думала, що більше ніколи не зможу нікого покохати.
Але Бог приготував для мене сюрприз. Я зустріла Павла. Чудового, доброго, ніжного чоловіка, який зміг подарувати свою любов не тільки мені, але й моєму синочку. Іванко дуже швидко прикипів до мого кавалера. Як тільки ми одружилися – почав називати його татом.
Воно й недивно! Коли Василько помер, малому заледве виповнилося 2 роки. Очевидно, що він його майже не пам’ятає.
Життя нагадувало казку: коханий чоловік, синочок… Потім я дізналася, що ношу під серцем дитину. Дівчинка народилася здоровою і дуже красивою.
Ми назвали її Світланкою. Іван дуже радів, що тепер у нього є молодша сестричка, про яку він зможе дбати, яку зможе захищати.
Спершу все було ідеально, а потім мого чоловіка ніби підмінили. Він дуже охолов до сина, а потім і зовсім перестав його помічати. Для нього існувала лише Світланка і я.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Мені це зовсім не подобалося, та я нічого не могла вдіяти. Намагалася приділяти хлопчику більше увагу, щоб він не почував себе самотнім.
Нещодавно чоловік утнув таке, після чого я пообіцяла собі – більше не терпітиму таке ставлення до себе та Іванка ні хвилини…
Ми святкували перший рік донечки в ресторані. Павло добряче хильнув і вирішив виголосити тост:
– Це перше велике свято у нашій сім’ї! Моя єдина дитина святкує свій перший рік! Вип’ємо за це…
– Як це єдина? А Іванко? – здивовано спитав мій батько.
– А він мені не син! Це ні для кого не секрет! Якби я не кохав його матір, то давно би вже викинув малого на вулицю. Це йому ще пощастило… Як тільки Івану виповниться 18 – нехай котиться на всі 4 сторони.
– Ти що збожеволів? – тихо спитала я, намагаючись всадити його в крісло.
– А ти взагалі мовчи! Подякуй, що я тебе з таким “приданим” заміж взяв…
Я зірвалася на рівні ноги і вийшла із залу. Поки збиралася, викликала собі таксі.
До мене підходили родичі, які намагалися виправдати Павла, мовляв, не сприймай так близько до серця, він ж просто п’яний, але я знаю точно: що в тверезого на умі – те в п’яного на язику.
Зібрала дітей, взяла свої речі – тепер живу в батьків. На днях мені зателефонувала мама покійного Василя. Сказала, що вони з чоловіком переїжджають до заміського будинку – тому їхня квартира в моєму розпорядженні.
Що Павло? Схоже, він навіть не зрозумів, що відбулося на тому святкуванні.
Він, звісно, телефонував, приходив, вибачався сотню разів, але я більше не вірю жодному його слову.
Що тепер робити не знаю….
Редакція “Цікаво про” радить не поспішати з таким важливим рішенням, як розлучення. Може, варто дати чоловіку другий шанс і подивитися, чи зможе він реабілітуватися в очах дружини. Раптом він зможе все ще виправити? Іноді алкоголь і справді змушує людей робити необдумані вчинки і казати безглузді речі, тому судити передчасно про його наміри не варто.
Що думаєте Ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Поділіться з друзями – може саме вони зможуть поділитися гарною порадою, яка допоможе нашій героїні.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
Сьогодні Ліда дізналася, що чоловік має іншу. Вона твердо вирішила не влаштовувати концертів
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 фільмів, заснованих на реальних подіях, в які складно повірити
Бохо-кежуал: чудові літні образи для жінок 45+
5 способів зацікавити чоловіка
Неприємності почалися через місяць після новосілля. У квіткових вазонах з’явилися недопалки від сигарет
Велике кохання навідується лише після великої помилки
Яке істинне обличчя приховує жінка під маскою знака Зодіаку?
Фантастичні здібності, якими володіють тільки немовлята
Морська сіль для обличчя
