Перехожі здригнулися, коли жінка несамовито закричала не своїм голосом. Кричати було від чого: гарненький хлопчик з кучериками чіпав бродячого пса за морду

Перехожі здригнулися, коли жінка несамовито закричала не своїм голосом. Кричати було від чого: гарненький хлопчик з кучериками чіпав бродячого пса за морду.

— Максим, — жінка бігла до нього, — відійди. Не чіпай!!!

Пес виглядав жахливо. Худий до незграбності, його вітром хитало, ребра виднілися крізь шкуру. Шкура в якихось реп’яхах, соломі, немов він уже втратив здатність приводити себе в порядок.

Побачивши таке, хочеться скоріше палицю схопити. Та й як тут спокійно дивитися: здорова собача морда — і карапуз чотирьох років. Карапуз, втім, виглядав цілком задоволеним собою, а мама розгублено завмерла: боялася, будь-який рух може спровокувати собаку. У страху вона дивилася, готова кинутися вперед, ледь хтось ворухнеться.

Я спробував присунутися, але собака вискалився, зуби у нього були на місці, і не маленькі. А хлопчик вирішив їх помацати! Сунув ручку псу в пащу, і звір слухняно роззявив рота, хоча видно було: йому боляче. Хлопчик зовсім не розумів, що зробив псу неприємно. Але він помацав пащу і раптом заговорив з собакою. 

— Ти хороший, — сказав він, смішно так, по-дитячому поганенько вимовляючи «Р». Я хочу, щоб ти жив з нами, підеш з нами жити?

Собачий погляд був розгубленим, але пес раптово змінив виразу обличчя, або морди, складно сказати точно. Відбіг убік і щось приніс хлопчику.  Ми з його мамою обережно підібралися ближче і побачили, що пес поклав перед хлопчиком.  Це була кістка. 

Маленький Максим дивився на подарунок розгублено, а ми з жінкою чомусь із соромом.  Я згадував цей випадок навіть через рік, коли зустрів на вулиці схожого пса. Подумав: ось так виглядав би той дворняга, якби у нього був господар. Випещений, в нашийнику. З тими ж цятками сердечка і листка. Абсолютно однакові, може, однієї породи? Тільки ось пощастило одному …

Мені раптом стало гірко, чи живий той добрий і втомлений від життя пес? Але раптом я помітив знайому мордочку: Макс! 

Макс виходив з магазину і вже простягав другові сосиску. А його мама посміхнулася мені, теж впізнала того грізного дядька з палицею. І привіталися ми, як добрі знайомі.

Вам сподобалася ця історія?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: