Вона любила ходити на прогулянки з коляскою і собакою поруч. Для того, щоб дати Фантику волю доводилося відходити у відлюдні місця. Там собаку можна було спустити з повідка. Під час чергової прогулянки звідкись взялися вони. Двоє чоловіків глумливо гляділи на жінку та її форми.
– Що вам треба?
– А ти хіба сама не розумієш? Нічого гуляти в таких місцях…
Олена інстинктивно прикрила своїм тілом коляску, а потім гукнула:
– Фантик! Фантик!
– Вона ще на допомогу кликати буде, – зареготав один.
– Ой, боїмося! Що нам твоя шавка зробить?
Зовсім скоро він побачив відповідь на своє питання, коли його “напарник” голосно закричав:
– Ааа! Коля!
Марат дивився на розлюченого пса, очі якого світилися від люті. Від побаченого коліна починали зрадницьки тремтіти. Тварина швидко відгукнулася на голос господині і швидко зрозуміла, що її хочуть образити.
Собака наближався повільно, розмірковуючи кого ж атакувати першим. Один з чоловіків тим часом намагався врятуватися, тому зі всіх сил пнувся на дерево. А другий – спробував напасти на жінку.
Проте це був необдуманий вчинок. Адже за мить пес вгризся йому в руку, а потім рвучко відкинув зловмисника геть. Це був Марат, а Колька, сидячи на гілці, затамував подих і не рухався.
Фантик діяв розважено й спокійно. Він нікуди не спішив, адже розумів, що тримає ситуацію під контролем.
Олена встигла викликати поліцію. Полісмени, які прибули на місце злочину, довго не могли заспокоїтися:
– Оце ви, громадянко, даєте! Дякуємо вам за допомогу! Ці двоє тут не перший раз нападають на перехожих. Ви хіба не чули цього?
– Ні. Я декілька тижнів гостювала в мами у сусідньому селі, – відказала Олена.
– Ваш собака виконав за нас усю роботу, а ми саме хотіли влаштовувати спецоперацію і ловити цих зловмисників на приманку. Як ви взагалі опинилися тут? Хіба немає кращого місця для прогулянок?
– Я просто з собакою гуляю, а Фантику тут можна спокійно бігати. Ви ж бачите, що він у мене не маленький песик. Не хочу лякати перехожих, – відповіла жінка, погладжуючи собаку.
– Та хіба тут є кого боятися? Він такий у вас милий…Особливо з намордником на шиї…- відказав лейтенант.
– Я зараз одягну назад. Просто коли навколо нікого немає, я знімаю його, щоб Фантику було комфортніше, – почала виправдовуватися жінка.
– Не хвилюйтеся. За це вас ніхто карати не збирається. А чому ви його Фантиком називаєте?
– У паспорті повне ім’я Елефант, а я його лагідно кличу Фантик…А що смішного?
– Просто уявив ситуацію, коли б хтось кликав Фантика, а прибіг такий здоровенний собака. Я б сам на дереві був! – відказав полісмен, кинувши оком на одного з чоловіків, який досі відмовлявся злазити.
Однак Олені було дивно, що всі так реагують на її домашнього улюбленця.
– Він же у мене такий милий собака. Просто не любить, коли його господині загрожує небезпека…
А вам сподобалася ця історія?
