Світлана та Богдан жили звичайнісіньким життям. Вони заледве відрізнялися від інших типових пар. Мільйонерами не стали, у журналах про них не пишуть, сварок та непорозумінь оминути часом не вдається. Нічого особливого.
Зі здобутків у них: робота, дорослі сина та донька, квартира. Ось онуків чекали скоро.
Часом Світлані доводилося відриватися від сімейних справ на родинні. Мати важко хворіла, тому більшість вільного часу доводилося проводити з нею.
Загалом, пара жила й ні на що особливо не жалілася. За спиною було вже понад десять років шлюбу. Тому Світлана навіть уявити не могла, як сильно зміниться її життя всього за декілька місяців.
Останнім часом у них з чоловіком було чимало сварок. Усе навалилося одразу, от нерви й почали здавати. Втім, кого такі неприємності оминули? Нікого. Усі то сваримося, то миримося.
Втім, під час однієї із таких сварок Богдан раптом заявив, що втомився. Йому не подобалося таке життя, тож він планує подавати на розлучення.
Світлана намагалася вияснити, що ж трапилося. Чому саме цього разу чоловік вирішив піти на кардинальні зміни. Того ж дня коханий зібрав речі і пішов.
Наостанок сказав тільки, що Світлана ніколи не була йому хорошою парою. Ці слова сильно ранили жінку. Вона не могла збагнути, чим тоді були всі ті роки спільного життя, якщо вони не підходили одне одному. А діти? А спільні спогади? Це все було просто так?
Світлана хотіла вірити, що Богдан скоро заспокоїться і все стане на свої місця. Але через декілька днів чоловік і справді подав на розлучення.
Напевне, Світлані було б значно легше, якби вона знала, що обранець пішов до іншої. Тоді вона розуміла б, у чому справа. А зараз тільки губиться у здогадках.
Виявилося, він просто втомився від своїх обов’язків. Не хотів більше забезпечувати сім’ю, вирішувати сімейні проблеми, думати про спільне майбутнє.
Тепер йому хотілося пожити для себе. Богдан заявив, що він ще молодий чоловік, тож не бачить сенсу тратити роки життя на шлюб.
– І в тебе теж все попереду, – сказав колишній Світлані, коли вони обоє поставили підпис на документі, що засвідчував їхнє розлучення.
Насправді Богдан сильно помилявся. Можливо, у нього й були грандіозні плани на самотнє життя, але Світлана однією не залишалася. У жінки на руках залишилося двійко дітей. Тепер відповідальність за їхнє життя цілком лягала на жінку. Важким каменем тягнувся й неоплачений кредит, який вони брали разом із чоловіком. Клопотів додавала хвора мати. А фінальним акордом стала низькооплачувана робота Світлани. Колись цього було достатньо, бо паралельно гроші в сім’ю приносив чоловік. А зараз ділитися доходом з жінкою було нікому.
І яке нове життя тут можна було почати?
Богдан пообіцяв допомагати дітям й підкинути трохи грошей для виплати кредиту. Але його колишня дружина мало в це вірила. Тож, зціпивши зуби, Світлана почала вирішувати проблеми самотужки.
Спочатку слід було подбати про фінансове забезпечення, тоді поставити на ноги дітей, а у вільний час – доглядати за матір’ю.
У подібному темпі час здавався нескінченним. Кожен новий день тягнувся так довго, що Світлана почала було думати, що потроху втрачає здоровий глузд. Найважче було звикнути до статусу матері-одиначки. Важко було жити, знаючи, що тобі ніхто не допоможе.
Жінка чула, що колишній уже встиг знайти нову любов. Ну що ж, кожному своє. У душі вона навіть пораділа за чоловіка.
Минуле залишилося позаду. Найгірше Світлана вже пережила.
Однак якось Богдан з’явився у неї на роботі.
Помітивши колишнього, жінка навіть зніяковіла. Він довго вагався, а потім усе ж зізнався, що нова наречена незадоволена сумою його аліментів. Мовляв, дітям він платить занадто багато. З такими темпами і на нову родину коштів не залишиться. Тому й прийшов він домовитися про іншу суму щомісячних виплат колишній дружині.
Світлана тільки посміхнулася. Вона й досі не погасила кредит. Дітям потрібен новий зимовий одяг, а матері – дорогі ліки. Вона вчора взагалі думала в борг у когось взяти трохи грошей. А жити сподівалася на аліменти.
Можливо, буде правильно взагалі до суду подати на колишнього? Нехай і аліменти по закону платить, і кредит разом із нею виплачує.
Щось всередині почало противитися.
Ні, вона цього не зробить.
– Гаразд, я згодна. Нехай буде так, – мовила Світлана.
Можливо, хтось і назвав би її «дурепою», але за такий вчинок їй на душі буде легше. Вона не настільки підла, щоб псувати щастя коханого.
А вона й сама впорається. Після розлучення їй уже все під силу.
Вона й справді ще молода і приваблива жінка. А ще самодостатня та сильна. У неї також усе скоро буде гаразд.
А двоє дітей, старенька мама і купа боргів аж ніяк не стануть перешкодою до щасливого життя. Бо важливо не те, що ззовні, а те, що всередині.
Раптом пригадалося, як колишній чоловік сказав, що Світлана йому не пара. Що ж, у цьому світі – мільярди чоловіків, тож вірити думці одного немає сенсу. Вона аж ніяк не втрачає свого права на щастя.
– А чому ви така сумна? Як я можу розвеселити вас? – запитав її вчора один молодий чоловік. Світлана тільки посміхнулася. Вона помітила каблучку на руці незнайомця, тож на компліментах усе й скінчилося.
Що ж, якщо нове життя, то нове життя.
Як тільки Світлана дозволила собі нарешті відпустити минуле й збагнула власну самодостатність, то весь світ пішов їй назустріч. Того ж дня вона наштовхнулася на одного чоловіка. З рук випали пакети й землею покотилися продукти. Тієї миті жінка навіть не здогадувалася, якою доленосною була та зустріч для неї.
Незнайомець тоді навіть не розлютився. Він радо взявся допомагати жінці, засипаючи ту компліментами. Далі він запропонував підвезти її додому. А Світлана вже й забула як це, бути в центрі уваги чоловіка. Спочатку трохи зніяковіла, а тоді з головою занурилася в нові стосунки. Але це вже зовсім інша історія.
Чи вважаєте ви, що Світлана вчинила правильно, відмовившись подавати на чоловіка в суд?
А як на її місці в такій ситуації вчинили б ви?
