Типова молода сім’я, чоловік і дружина. Він працює на заводі, вона – вчителька початкових класів. Обидва не місцеві, приїхали у напрямку на роботу. Зарплати в обох невеликі, ледь вдається зводити кінці з кінцями. Добре, що завод житлом забезпечив.
Жили вони так пліч-о-пліч довгих 10 років. Жили в таких важких умовах, що інші пари, напевно, вже б розбіглися давно, а ці тримаються один за одного. Здається, що спільне горе робить їх сім’ю ще міцнішою. І все у них добре, але дітей немає ось уже десятий рік поспіль.
Якось зібрали вони трохи грошей і вирішили зробити штучне запліднення. Радості обох не було меж, коли тест на вагітність показав заповітні дві смужки. Дружина вийшла в декрет, а чоловік і далі на заводі залишився працювати. Його підвищили, так що жити було вже не так важко, як раніше.
Через дев’ять місяців вона народила йому первістка – чудового синочка Сашу. Хлопчик був весь в батька. Сусіди навіть жартували, що мати прийомна, а не рідна.
І знову здавалося, що життя налагодилося. Сім’я нарешті дочекалася такого бажаного і довгоочікуваного сина, але … Синочок був не дуже спокійним малюком. Ночами він погано спав і часто плакав. Спочатку коліки не давали йому спокою, далі полізли перші зубки.
Вона з розумінням ставилася до того, що чоловік майже не брав участі у вихованні сина, він же на роботі важко працює. Однак, від такої доброти він почав дозволяти собі занадто багато. Він почав все частіше затримуватися на роботі, іноді міг навіть додому не приходити ночувати. Коли вона запитувала в чому справа, то він завжди говорив одне і те ж: «роботи багато.» Згодом він взагалі перестав відповідати на її дзвінки та повідомлення.
Якось, після важкого робочого дня чоловік повернувся злим додому і заявив, що дружина і син заважають йому жити спокійно, адже він втомився, не висипається і слухає постійний плач. Вона все терпіла, адже, не хотіла сваритися при дитині, однак, було вже ясно, що кінець близько.
Одного разу, коли вона пішла гуляти з сином в парк, а чоловік залишився вдома відсипатися, після прогулянки вони не змогли потрапити у квартиру. Чоловік їх просто не впустив. Він заявив, що з нього достатньо, що квартира його і що вони йому більше не потрібні.
Нарешті вона зрозуміла, що так тривати більше не може. Вона забрала сина і поїхала в сусіднє місто. Там жила її бабуся. Вони з Сашком оселилися у неї. Поки бабуся доглядала за онуком, вона влаштувалася на роботу і почала заробляти. Незабаром бабуся померла і в їх житті відразу з’явився «батько».
Спочатку він приїжджав на вихідні, щоб побачитися з сином, а потім почав навідуватися до них все частіше і частіше.
Через деякий час його звільнили з роботи за п’янку і забрали службову квартиру. Він, не довго думаючи, зібрав речі і переїхав до колишньої дружини з сином. Однак, навіть в чужій квартирі він відчував себе господарем. Повернувся колишній чоловік, а разом з ним і повернулися всі давно забуті сварки і конфлікти, які були у них раніше.
Здавалося б, чому вона його терпить тепер? Адже вже і квартира своя, і заробляє сама на себе і на сина. А вона не може його вигнати, бо йти йому немає куди. Шкодує вона його …
