Я почала зустрічалася з Олегом на першому курсі. Ми разом навчалися. Потім, як тільки-но отримала диплом, то він зробив мені пропозицію та почали готуватися до весілля.
Він перший хлопець, з яким у мене такі серйозні стосунки. Була йому вірною, однак, Олег часто ревнував та влаштовував мені скандали. Але я намагалася заспокоїти, мовляв, кохаю тільки його. Через декілька місяців я дізналася, що вагітна. Дитинка була запланована та ми ще довго плакали від щастя. Чоловік завжди хотів сина, вже почав купувати для нього різні іграшки. Але одного дня все змінилося.
На УЗД повідомили, що у нас буде дівчинка. Олег почав мені дорікати, що я йому зрадила та це не його рідна дитина. Адже у нього в родині народжувалися тільки одні хлопчики і не хотів мене слухати. Дійсно, у чоловіка були три брати. Ну але я хотіла подарувати йому підручник з біології. Нехай почитає та зрозуміє, що коли у дитини інша стать – це не означає, що жінка зрадила!
Потім ще свекри почали на мене косо дивитися та перешіптувалися за спиною, що я нагуляла дитину. Адже наша Мар’янка зовсім не схожа на Олега. Він – голубоокий блондин, а у дівчинки темне волосся й карі очі. Але якщо глянути на мої дитячі фото, то ми просто як дві краплі води! Навіть під час родинного застілля не обходилося без скандалів та звинувачень в мою сторону.
Майже рік я нервувалася та щоразу намагалася пояснити Олегові, що це його дитина та я йому не зраджувала! Однак, нещодавно його немов поміняли. Він почав гуляти з донею, купував іграшки й часто проводив з нею час. Невже батьківський інстинкт прокинувся? Виявилося, що справа була в іншому.
Тоді ми прийшли у гості до свекрухи на день народження. Чула, як його брати перешіптуються про мене й Мар’янку. Тоді мій чоловік почав з ними сваритися. Невже вирішив заступитися за мене?
– Вона дійсно моя донька, я можу вам тест ДНК показати!
Я не могла в це повірити. Ввечері вирішила серйозно з ним поговорити.
– Так. Я робив тест декілька місяців тому. Просто хотів переконатися, що вона – моя рідна донька! Я не міг вчинити інакше!
Ми дуже посварилися. Я не очікувала такого вчинку від Олега. Ми майже тиждень не розмовляли, було навіть гидко спати в одному ліжку. Одного дня я зібрала всі свої речі та переїхала з донечкою до своєї матері. Подала заяву на розлучення. Він ще довго приходив до нас та слізно просив вибачення, благав повернутися додому. Але я твердо вирішила, що не хочу жити з людиною. яка мені не довіряє. Моя совість чиста!
А ви б змогла дати чоловікові другий шанс?
