То був день їхнього весілля. В Миколи з Ірою підходила черга в ЗАГСі. Гості навколо раділи, сміялися і чекали на урочистий момент. Тільки Іра весь час шукала когось очима.
– Ходімо, ми будемо наступними – Микола взяв за руку задуману наречену.
– Вона прийде, прийде. Ну і де вона?
Мова йшла про її найкращу подругу Марту.
Весілля було гарним, всі гості пішли задоволені, не даремно ж було стільки старань і рік підготовки. Після цього молодята полетіли на море. І про подругу Іра не згадувала. Але по приїзду додому тривожні думки повернулися.
– Алло! Марта? Привіт! – у відповідь Іра почула лише гудки скасованого виклику.
Вона не розуміла що пішло не так і чому подруга її ігнорує. Адже їхній дружбі було вже 20 років.
Ще два роки тому все було добре. Марта виходила заміж за Дмитра. Вона запропонувала мені бути дружкою на їхньому весіллі і я з радістю погодилась. Підготовка йшла повним ходом, ми разом ходили по магазинах, замовляли різні дрібнички і я часто бувала в них вдома. Її майбутня свекруха постійно втручалася до нас і особливо звертала увагу на мене. Їй подобалось, як я одягаюсь, фарбуюсь і вона всіляко натякала, щоб Марта робила так само. Та дівчина не зважала.
Весілля було в селі її бабусі, святкували традиційно 2 дні. Але з часом подруга все менше йшла на контакт. Припинилися зустрічі, розмови телефоном. Вона пояснювала, що має повно сімейних турбот і їй ніколи. Якось Іра захотіла провідати колежанку, то вона просто не впустила її додому.
– Поясни, що не так… – стурбовано спитав Микола в дружини.
– Та не можу вже. Марта…
Чоловік не міг дивитися як його кохана сумує через подругу і почав діяти.
– А де вона живе?
– Нащо тобі? – здивувалась Іра.
– Збирайся, ми їдемо! – прозвучав суворий тон Миколи й дівчина більше не ставила питань.
Через пів години вони були біля під’їзду Марти.
– Зараз ти все довідаєшся і тобі стане легше. Але потрібно з нею поговорити. Наважишся першою?
– Ти правий, далі так тривати не може – дружина вийшла з машини, але вся її сміливість розпитати подругу кудись поділась.
Вона вже хотіла повернутися, як Микола пішов їй назустріч, міцно обійняв і ніжно промовив:
– Ходімо! Я допоможу.
Довелося довго стукати у двері перед тим як їх відчинили.
– Нащо так грюкати?
– Добрий вечір, я Микола – чоловік вашої подруги Марти, вона дуже хоче з вами поговорити!
– Нам нема про що говорити! Я не розумію, як за стільки часу не можна було здогадатися, що я не хочу з нею спілкуватися. Я думала вона розумніша.
В ту ж мить двері б різко зачинилися, якби Микола вчасно не підставив ногу. Іра стояла збоку і просила поговорити хоча б хвилину.
– Ну добре – погодилась подруга і впустила їх.
Вони зайшли до кімнати й сіли на дивані, а Марта на сусіднє крісло.
– Поясни, чому ти не береш від мене трубку? – схвильовано дивилась на неї Іра.
– Чому? – в очах Марти промайнула іскра гніву, – все через тебе, “подруго”.
І продовжила пояснювати своє рішення.
Ще до весілля свекруха постійно порівнювала мене з тобою. Спочатку я не зважала, але потім це ніби ввійшло в її звичку. Вона всюди ставила тебе за приклад. Чоловік спочатку не реагував, але через рік постійних “промивань мізків” сам так заговорив. Тоді мені здалося буде правильним припинити з тобою спілкування, щоб якось це закінчити. Та це нічого. Після розлучення колишній заявив, що краще б взяв тебе за дружину.
– Але чому ти нічого не сказала мені?
– А що я мала сказати? Зізнатися, щоб бути перед тобою повною нікчемою?
– Я ніколи так про тебе не думала!
Мені було так шкода подруги, що я її обійняла.
– Ми ж могли справитися з ними, поговорили, пояснили, що вони не праві. А ти, бідна тримала цю образу в собі й ростила її з кожним днем.
– Я ж не хотіла цього! Ти мені дуже дорога, я не хотіла з тобою припиняти дружбу. Просто я думала, що роблю правильно… – у Марти потекли сльози.
– Ой, бачу без вина і солодкого тут не обійтися! – сказав радісно Микола і побіг до магазину.
– Слухай, ти знущаєшся з мене? – заявила Марта.
– Що?
– Такого класного чоловіка собі знайшла, все я починаю заздрити! – посміхнулася подруга.
– Є у Миколи симпатичний і розумний друг! Скоро вас познайомимо!
Подруги обнялися і ридали від щирого примирення. Їм ще стільки всього треба обговорити!
Чи правильно вчинила Марта зі своєю подругою? Як би ще могли скластися події?
