Батькова рідна сестра ще багато років тому поїхала на заробітки в Італію. Так там і залишилась. Відкрила невеличкий магазинчик в передмісті Риму і зробила свій бізнес.
Тітка часто висилала нам гроші, бо інколи у нас і їсти було нічого. Важкі часи, загалом.
Коли приїжджала на Україну привозила недешеві гостинці і одяг. Мені у дворі всі заздрили, бо на ті часи такого ні у кого не було. А я пишалась, що маю таку родичку. Завжди хвалилась нею.
Коли я була мала, то не помічала, що мої батьки такі заздрісні люди. Тітка Марія завжди допомагала, але ніколи не просила нічого взамін. Вона була безкорисливо. Коли я вступала в університет вона теж добряче мені допомогла. Я й не знаю, що б без неї робила.
Коли я вже підросла, то зрозуміла, що вона найрідніша для мене людина. Не тільки через те, що давала гроші. Я могла годинами розмовляти з тіткою, вона давала мені поради, ділилась своїм досвідом.
А от з батьками я ніколи не була така близька. Вони були строгими.
Коли мій хлопець зробив мені пропозицію, батьки одразу сказали, що проти нашого шлюбу. Вони вважали, що мені спершу потрібно навчання закінчити, а вже тоді за сім’ю думати.
А тітка Марія підтримала, була щиро за нас рада. В неї було інша думка з цього приводу. Тітка захищала мене перед батьками:
– Діти щасливі, нехай одружуються і живуть. Навчання – не перешкода, як на мене.
Тітка Марія подарувала нам на весілля путівку в Єгипет. Вона знала, що це моя найзаповітніша мрія. А мої батьки думали, що вона подарує нам ключі від свого будинку за містом, тому були не раді.
– То гроші викинуті на вітер! Що там в тому Єгипті цікавого? – казав тато.
В той день тато сказав ще багато недобрих речей своїй сестрі. Мені було прикро за неї. Не розуміла, яке взагалі йому діло до її подарунку? Чому для нього це важливіше за їхні відносини?
Виходить так, що тітка Марія багато років нам допомагала, а тепер ще й винна? Я вважаю, що їй теж треба мати щось за плечима. І вона не повинна віддавати нам свій будинок. Адже жінка самотня, без дітей, без чоловіка. Мало як там життя складеться.
Батьки швидко звикли до хорошого.
На наступний день я зателефонувала до неї і вибачилась за татову поведінку.
– Я люблю вас і ви завжди можете на мене розраховувати – сказала я їй.
Вона була дуже рада почути такі слова.
А як ви вважаєте, сестра повинна була допомагати сім’ї брата?
