Юля спускалась сходами будинку з новонародженою дитиною на руках. З вікна летіли її речі і долинали крики свекрухи:
– Щоб більше тут ноги твоєї не було!
Дівчина подивилась як повільно починає мокнути пуховик, який потрапив прямісінько у калюжу.
Пуховик! Юля підійшла, випхала з кишені паспорт і гроші та попрямувала вперед. Мокрі і брудні речі так і залишила. Юля прийшла до батьків.
– Доню, невже вони тебе вигнали? Та що таке трапилось? Дівчина не дуже хотіла говорити, але пояснити, чому вона тут без одягу з дитиною на руках потрібно.
– Це все через Даринку. Волоссячко у неї руде. А в мене темне і в Ігоря темне. Він з мамою чітко постановив, що я дитину нагуляла на стороні.
– Може, мені сходити поговорити з ним? – запропонував батько.
– Ні, нічого не треба. Це уже не спасе ситуацію.
– А ти ж і речей своїх не взяла зовсім.
– Свої взяла. А все решту купував Ігор, от хай тепер підбирає те, що свекруха з вікна повикидала. Якщо воно йому потрібне..
– Мама Ігоря завжди мріяла мати за невістку Віку, а не тебе. Тому так відносилась, мабуть – промовила мама.
– Ну от хай тепер і женить свого сина.
Дівчина намагалась посміхнутись, та у грудях стояв ком. Вона от-от розплачеться.
Коли Юля залишилась наодинці, спогади почали лізти їй у голову.
Пологовий. Виписка. Слова свекрухи.
– Ігорчику, ти подивись на дитинку, у неї руде волосся. Юлька точно десь нагуляла.
Юля думала, що це жарт. Що все, що відбулось – це сон. Вона дивилась на Ігоря, та він мовчав. Він розвернувся і пішов. Повернувся через два дні додому і наказав їй зібрати речі.
Вона не могла повірити. З немовлям на руках він її виганяв.
Свекруха раділа більше всіх . Ходила по квартирі і тішилась, тоді як Юля не знала, що їй робити. Ніяк не могла збагнути: чоловік говорив це серйозно?
– Не дарма кажуть, все таємне стає явним – цитувала приказки свекруха.
Окрім свекрухи, Юлі почали перемивати кісточки усі сусіди. Думали-гадали, від кого вона могла нагуляти дитину. Вони не соромились і запитували маму Юлі напряму. Жінка і не знала, як боротись з цим.
Юля оглянула свою кімнату – нічого не змінилось. Стіл, за яким вона писала уроки, плед, який зв’язала мама, ведмедик, якого подарував тато. Здавалось, нічого не змінилось. Просто тепер у неї є дочка.
З-за вікна дівчина почула розмову Ірини Василівни з Надією Петрівною, її сусідками.
– Юлька то кого перехитрити хотіла? Дівча ж руде вродилось! От правда, Зінці не поталанило, одразу б Ігор з Вікою одружився і горя б не знав.
Юля різко зачинила вікно. Їй стало боляче це слухати. Чутки у їхньому селі ширились зі швидкістю світла.
Дівчина залізла під ковдру і розплакалась.
В той час Ігор сидів на кухні. До нього підійшла мама.
– Ігорчику, ти чому не спиш? Пізно вже..
– Всяка дурня сниться…
– Ще б пак! Таку зраду пережити. Мій хлопчику бідолашний, все минеться. Давай я відволічу тебе, Вікусю запрошу у гості.
– Не треба її запрошувати нікуди. Волна не потрібна мені, мамо. Я завжди тільки Юлю любив.
– Але ж вона так з тобою вчинила.
– Знаю..Залиш мене на самоті.
Коли Ігор залишився сам, то дав волю своїм почуттям. На його очах проступили сльози. Він згадав момент, коли вперше зустрів Юлю. Їй тоді було 5 років. Потім вони сиділи за однією партою 11 років. А потім вони одружились. Йому не потрібен був більше ніхто. Усе життя вона одна.
Чоловік так і не лягав спати до самого ранку. Вирішив поїхати до свого діда Семена. Старий завжди допомагав порадою. Чоловік все розповів дідусю.
– Руде дівча кажеш? – дід Семене голосно розсміявся.
– А що смішного я сказав? – не розумів Ігор.
– Ходімо, щось покажу.
Дідусь витягнув старий фотоальбом, хоч фото уже були протерті, та те, що побачив Ігор його добряче здивувало.
– Бачиш? – показав дід на жінку з рудим волоссям – Це моя мама. Теж з рудим волоссям.
Ігор чимдуж погнав додому. У нього були питання до матері.
– Ти знала, що моя прабабця мала руде волосся?
– Та до чого тут це?
– Знала чи ні?!
– Знала..
Ігор мовчки вийшов з дому і пішов до Юлі, просити вибачення. Їй було важко пробачити коханому, але за декілька днів вона здалась.
Вони знову почали дити разом. Уже не сварились. А через два роки у них вродився рудий синочок. Назвали на честь діда – Семен.
Як ви думаєте, чи мала свекруха право ручатись в життя сина з невісткою?
