Мені у спадок перейшла невелика двокімнатна квартира від батьків. Тоді у мене вже була дружина та дитина, тому сестра погодилася поступитися мені. Тим паче її влаштовувало життя на орендованій квартирі з подругами.
Зараз ринок дуже нестабільний. Ця квартира знаходиться у далекому районі, стан не дуже хороший. Та і якщо поділити це житло з Тетянкою, то все одно не вистачить. Ну хіба кожному по кімнаті купити та все. А потім ще робити ремонт, купувати нові меблі – це дуже довго. А тут сестра мені потішила новиною, що скоро збирається заміж. Знаю, що вона не так багато заробляє, та і важко знайти нормальну квартиру за 5 тисяч. Порадився з дружиною, щоб Таня пожила у другій кімнаті зі своїм нареченим, місця для всіх вистачить. Тому через декілька днів я допомагав сестрі переносити речі.
Не те, що я тісно спілкувався з Сашком чи товаришував з ним, але він був чудовим хлопцем. Таня б не обрала собі у чоловіки якогось неробу чи тюхтія. Однак, вже через місяць спільного життя я зрозумів, що дуже помилявся. Просто дівчина приховала від нього деякі факти про житло. Не хотіла вдаватися у деталі. Сашко думав, що я з дружиною тут поживу декілька місяців та переїду геть. Не знав про те, що половина квартири переписана на мене.
Все почалося зі звичайної шафи. Ми тоді з Сашком й Тетянкою робили невелику перестановку в їх кімнаті. Я спеціально взяв вихідний на роботі, бо хлопець, м’яко кажучи, має криві руки. Не знав, як правильно складати дверцята, не міг навіть молоток правильно тримати. Ну ось такий він “чудовий” майстер. Та і що взагалі з нього можна взяти? Після себе навіть чашку не може помити. Чесно кажучи, я не здивувався, коли Таня розповіла, що хлопця звільнили з роботи. Ну тоді вирішив допомогти. Але згодом пожалів, що взагалі почав ту розмову.
– Сашко, у мене на роботі треба помічника для інженера. Там тебе всьому навчать, зарплата хороша та і графік нормальний.
– Не треба мені тут поради роздавати, без тебе впораюся, – дорікнув Сашко.
Можливо, я його образив такими словами або він просто мене не зрозумів. Ми зайшли на кухню, щоб пообідати.
– Постав кефір на місце, – крикнув до мене хлопець, – я ці продукти на наші з Танею гроші купую, а ти так нас об’їдаєш! Взагалі, це не твоя квартира!
Ось тут я вже не міг змовчати. Вирішив розповісти про всі таємниці – і про те, що половина квартири належить мені, і що це саме я запропонував їм переїхати до нас. Ну а про те, що я за всіх оплачую комунальні послуги вже не заїкався. Не хочу зараз виглядати справжньою скнарою, який буде рідних обдирати до нитки.
Бачив, як Сашко зніяковіло почервонів. А потім розвернувся та голосно грюкнув дверима. Ми не розмовляли декілька днів. Просто я не люблю, коли у моїй квартирі так нахабно командують. Він же нічого тут не робить!
А кого ви підтримуєте у цій ситуації? Як вирішити таке квартирне питання?
