Я стала сиротою досить рано – у 8 років. У суботу вони вирішили поїхати на дачу, але, на жаль, тато не впорався з керуванням. Вони померли одразу, навіть швидка не встигла приїхати. Рідна сестра тата оформила наді мною опікунство та забрала жити до себе в інше місто. Я не хотіла покидати рідні стіни, плакала та щоразу намагалася втекти від незнайомих людей зі служби опікунства. Навіть ховалася у шафі.
Тітка жила в іншому місті у приватному будинку, який нагадував мені тоді великий замок. А квартиру батьків вона продала, мовляв, покладе гроші у банк та відкладатиме мені на життя. Ага, звісно, вона купила собі та чоловікові нові машини. Я не відчувала себе спокійно у її будинку, все тут було чуже та неприємне. Навіть дихалося важко.
На наступний день після переїзду родичі дали мені чітко зрозуміти, що я тут ніхто. Щоранку я готувала їм сніданок та каву, мила посуд та поливала квіти на клумбі. У них була велика вівчарка, яку я дуже боялася. Але згодом полюбила її, здавалося, що це мій єдиний друг. Разом ми гралися на подвір’ї, ходили гуляти на поле та купалися в озері.
У мене не було навіть своєї кімнати, спала на розкладайці на кухні. Уроки я робила пізно ввечері, адже після школи треба було готувати обід, помити підлогу, витерти пилюку та ще багато хатніх турбот. Не мала навіть час на друзів та мультики. А солодощі були під забороною, мовляв, я не заслужила і взагалі у мене через них зуби повипадають.
Та потім здається, що я їй набридла. Після школи вона мене зустріла, посадила у машину та відвезла у великий будинок. Там було багато дітей, які гралися на подвір’ї. У кабінеті жінка довго говорила та показувала якісь документи, а потім розвернулася і пропала. Огрядна тітонька взяла мене за руку та повела до кімнати. Тільки вночі я зрозуміла, що тітка не повернеться. Так я опинилася у сиротинці.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Не повірите, але тільки там я змогла нарешті спокійно жити. У мене було багато друзів, чудові вчителі. Ніхто на мене не кричав та не змушував займатися прибиранням, як тітка. Після того, як мені виповнилося 18 років, отримала невелику кімнату у гуртожитку від держави., адже я сирота. Потім вступати до університету на державне місце, старанно вчилася заради стипендії та червоного диплома. Після навчання підпрацьовувала у маленькому магазині продавцем-консультантом. Та одного дня трапилася неочікувана зустріч.
До нас прийшов високий дядько, у такому гарному костюмі. Виявилося, що це найкращий друг мого тата. Вони разом проводили все літо у селі, де жила моя бабуся. Довго не міг мене знайти, бо після всиновлення тітка дала мені її прізвище. Я знаю, що дядько Степан – хороший чоловік, адже тато багато по нього розповідав. Той одразу назначив мене головним менеджером магазину, а потім взагалі назначив своїм заступником. Я добре знала математику та навчалася на бухгалтера, тому допомагала йому.
Звісно, що життя почало налагоджуватися. Зарплата дозволяла придбати в іпотеку нову квартиру, а ту кімнатку вирішила здавати в оренду – додатковий дохід. Але одного разу моя люба тітка вирішила про себе нагадати. Її доньку, ледацюгу та гулящу, вкотре вигнали з роботи. Та вона прийшла до мене додому, мовляв, пусти до себе пожити на деякий час і влаштуй у магазин. Та я слухати її не хотіла, навіть на чай не запросила. Вигнала геть і попередила, що наступного разу з нею розмовлятиме поліція.
Наступного ранку я прокинулася від грюкоту дверей. Дивлюся – а це тітонька на порозі стоїть, кулаками стукає. Кричить, щоб я її негайно пустила додому, бо гірше тільки буде! Я вийшла і попередила, що зараз її забере геть поліція. Ні, я не дозволю просувати своє життя!
Нещодавно я виграла суд щодо батьківської квартири. Виявилася, що тітка провернула якусь аферу та незаконно продала житло, хоча батьки ще при житті оформили її на мене. Я заблокувала номер тітки, її чоловіка та доньки, адже ті постійно телефонували – благали пробачити та погрожували помститися, мовляв, я невдячна така дівка, адже вони мене додому прийняли!
Ні, таких родичів мені не треба. Вже і до мого чоловіка дісталися і до нього дісталися, хоча вже 5 років минуло! Той не став терпіти – написав на них заяву. Ось вона – карма в дії.
А ви вірите у долю та у те, що всі наші вчинки нам повертаються сторицею?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Свекруха мене, як невістку, відразу не сприйняла. Затялась, сказала, що навіть на наше весілля не прийде. Слова свого дотримала. В ту суботу, коли ми з чоловіком побрались, вона пішла копати картоплю
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Короткий психологічний тест, який відкриє Вам очі на власну особистість
Замість пояснень Ігор почув, що дружина подає на розлучення! І це після всього, що між ними було
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Та хіба так можна – проміняти ювілей рідної матері на вечірку з друзями?Я ще за місяць до свята попередила сина з невісткою. А вони сидять у телефонах, голови не підіймають – тільки кивають у відповідь
Все, що вам потрібно знати про відносини з дівчиною, яка довгий час була самотня
10 українських зимових казок, які варто прочитати дітям
10 ознак того, що ваш хлопець і ваші відносини роблять вас нещасною
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
