Ми – батьки двох хлопчиків. Хоча вони вже виросли, старший син вже 5 років одружений, живе неподалік з дружиною та дітками. Часто запрошує у гості або просто прогулятися разом у парку. З невісткою у мене чудові стосунки, не сваримося. Коли є якась проблема – говоримо, не тримаємо зла одна на одну. Все вирішуємо по совісті, намагаємося дослухатися до думки кожної. Ще досі за всі роки не було жодного скандалу, а якісь побутові дрібниці вирішували на місці, без емоцій.
Нещодавно молодший син поділився зі мною радісною звісткою – зробив пропозицію своїй дівчині, так що скоро будемо готуватися до весілля. Я була щаслива за нього, адже тепер у мене буде ще одна донечка. Знаю, що майбутня невістка – одногрупниця, часто про неї чула. Адже син з таким захопленням колись розповідав, що у групі є така дівчина – розумна, красива. Ну як таку не закохатися?
Син сказав, що після випускного вони одразу розпишуться. Тому я з чоловіком почала готуватися до майбутнього святкування. Однак, досі не були знайомі особисто ні з дівчиною, ні з її батьками. Запропонувала влаштувати святкову вечерю в нас, брата Олексія з Катею також закликати. Та і щоб онуків також взяли з собою. Але молодший син почав заперечувати, мовляв, зараз сесія, потім – захист диплому, часу взагалі нема, днями та ночами навчаються. Та і признався, що вже декілька місяців живе з коханою на орендованій квартирі, так що вони разом готуються.
Така відмова насторожила нас. Ні я, ні батько не хотіли побачити майбутніх родичів аж на весіллі.
Одного разу я вирішила зробити молодятам сюрприз. Набрала вдома відерце молодої картоплі, свіже молоко, сметану, сир домашній. Адже знаю, що зараз вони гризуть гранів науки та і вирішила привезти поїсти щось смачного, домашнього. Здається, що від книг не відходять, а так все своє, з городу. Нехай поласують.
Двері нам відчинила стара жіночка. Виявилося, що пара орендує кімнату у пенсіонерки. Але зараз їх нема вдома.
Запитала у господині, де тут холодильник. Треба ж розкласти їжу, адже зіпсується скоро. Та й пенсіонерці декілька харчів віддала. Шкода її стало, як побачила на її полиці вчорашню гречку та декілька яєчок. Вирішила, що поки молодят нема, щось смачне приготувати. Молодший син полюбляє курячий суп ще з дитинства. От прийдуть – а тут і суп свіжий, і парне молочко, і ціле відерко бульби молодої та сметанка свіжа, що аж ложка стоїть.
Та коли суп готувала, то розговорилася з власницею. Почастувала її також та тільки хотіла розпитати про дівчину – чую, як хтось відкриває двері до квартири.
– Фу, що це за сморід. Тхне на всю квартиру! – з огидою кричала невістка
– Ану цить! Не бачиш, що моя мама приїхала. І це не сморід, а суп, вона для нас спеціально приготувала. – почав заспокоювати син, але дівчина літала по дому, немов прокажена, та відкривала всюди вікна. Навіть не привіталася до мене.
Я вийшла до сина, обняла його. Дівчина навіть не глянула в мою сторону.
– Що це за отрута?! – голосно крикнула та, коли підіймала кришку від каструлі.
– Це я вам, любі, супчик зготувала. Привезла домашнє молоко, сметану жирну. Ще сир та яйця в холодильнику стоять, а ось тут відерце молодої картоплі накопала вам. А ще…
Та згодом я пожаліла, що взагалі сюди приїхала. Дівчина гонорово вилила мій суп… в туалет! Потім вилила туди й молоко. Адже вони вегетаріанці та м’яса взагалі не вживають, а тут я таку отруту приготувала. Та ще такий сморід рознесла на всю хату. Тільки сир, бульбу та яйця погодилася залишити.
Дивлюся на сина, а той ніби води в рота набрав. Який він ще вегетаріанець? Все життя любий курячий суп, а від молока й за вуха не відтягнеш – готовий щодня пити замість води.
Дівчина ще довго щось бурмотіла собі під носа, а потім розвернулася та закрилася у кімнаті. Так грюкнула дверима, що ледь шибки не повилітали. Ми ще посиділи годинку на кухні, випили чаю. Правда, син й слова нам не сказав. Можливо, що було соромно за таку дівчину? Чи навпаки – сердився на мене, що я так приїхала та командую тут, мов у себе вдома. Але я просто хотіла допомогти!
Потім син провів нас до машини. Довго дивився кудись в сторону і мовчав.
– Знаєш, сину, це твоє життя. Не буду лукавити – нам вона не сподобалася, але це твій вибір. Та послухай батьківську пораду – краще подумати двічі перед тим, як одружуватися – сказав мій чоловік та сів за кермо.
– Синку, я тільки добра тобі бажаю – промовила я тихо синові на вухо, коли той обіймав мене на прощання.
Додому ми їхали в цілковитій тиші. Навіть радіо не вмикали чи музику. Мені не давала спокою одна думка – що ж буде далі?
Боюся, що така ходяча “бомба” тільки зіпсує життя мого сина. Хіба він буде з нею щасливим? Та вона при першій нагоді заморить його голодом. А що нам робити, коли онуки будуть?
Можливо, мати надто категорично відреагувала на такий вчинок майбутньої невістки? Хто не правий у цій ситуації?
