Усі довкола по-доброму заздрять Вірі. Кажуть, що їй неймовірно пощастило зі свекрухою. Вона ж, мовляв, постійно готова прийти на допомогу, злим словом нікого не згадує, ще й досвідом рада ділитися. Нерідко доводиться чути, як чоловікова мама постійно свариться з невісткою, життя їй не дає. А тут золота жінка. І це ще навіть малюк не народився. А коли на світ з’являться внучата, то Вірі взагалі легко буде їх на ноги ставити з такою свекрухою.
Спочатку дівчині і справді довелося жити з Любов’ю Ігорівною в одній квартирі. Після весілля з Русланом діватися було вже нікуди. Не було ні грошей, ні власного житла. Ось вони й вирішили залишитися в матері. Але Віра постійно мріяла про власний куточок. Тож з усіх сил економила. І як тільки з’явилися хоч якісь заощадження, негайно взяла кредит на житло.
– Чого ж вам не сиділося? Вас же радо в домі свекрухи прийняли! – дивуються всі довкола.
– З цим не посперечаєшся. Однак молодим людям інколи хочеться побути наодинці, а старшій жінці цього не поясниш,- розводила руками Віра.
Стосунки невістки з Любов’ю Ігорівною і справді були хорошими. Жінка постійно допомагала дітям, прийнявши Віру, як рідну доньку. Ділила з нею побут та кухню. Намагалася давати поради, але особливо у господу молодої сім’ї не лізла.
Зате до спальні пари її тягло постійно.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Жінка постійно наводила там лад, забуваючи, що її синові давно не 10 років. У нього тепер є дружина, і в обов’язки входило стежити за чистотою спальні.
Але все б нічого, якби з часом пані Любов не почала бідкатися, як сильно втомилася за всіма прибирати. Віра на неї тільки вирячиться, мовляв, а хто ж вас просить?
Дівчина все терпіла, бо знала, що назавжди в тому домі вона не залишиться. Жила думкою про переїзд. І коли справа дійшла до вибору квартири, купила ту, що найдальше від свекрухи. Тепер вони будуть бачитися вкрай рідко. І то на нейтральній території.
Однак не довго Віра тішилася. Якось їх зателефонувала чоловікова мама і сказала, що скоро вони стануть сусідками. Розповіла, що самій їй скучно, а в їхній новобудові якраз продають квартиру. Скоро все знову буде, як у старі добрі часи.
Така новина не потішила навіть Віриного чоловіка. Але його матері, схоже, було байдуже на думку дітей. Вона одразу ж зробила й собі дублікат ключів від їхньої квартири й заходила в будь-який зручний для неї час.
Тепер жінка постійно втручається у справи молодят. Намагається повчати. Хоче показати їм, що таке доросле життя, не залишаючи права на самостійність.
А одного недільного ранку Любов Ігорівна розбудила всіх о 7 ранку, щоб нагодувати свіженькими млинцями. А тоді на подяку та компліменти напрошувалася. Але до чого це призведе? До того, що тепер вони й на вихідних поспати не зможуть нормально через ранні візити свекрухи.
Син до материної турботи звикає. А Віра думає про розлучення.
Що ви думаєте про нав’язливість свекрухи?
Чи, можливо, це схоже на турботу?
Як вчинили б на місці Віри?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
