На жаль, жінки у погоні за надмірною турботою забувають про власне щастя. Вони готові жертвувати собою заради благополуччя інших. Однак навіть у літаку діє правило: кисневу маску спочатку слід одягнути на себе, а потім на дитину. Так і в житті: радісна жінка може змусити усміхатися й оточуючих.
Людські ресурси потрібно оновлювати. Як фізичні, так і душевні сили потребують регенерації. Якщо у людини власні сили на нулі, то й віддати іншим їй нічого.
Мабуть, кожен стикався з ситуацією, коли старша жінка докладала титанічних зусиль, щоб поїхати на дачу і виполоти грядку. Так, її вже давно болять ноги, мучить артрит і гіпертонія. Однак вона вважає своєю місією проявити “героїзм”, який у цьому випадку прирівнюється до мазохізму. Не дивно, якщо вона потім потрапить в лікарняну палату і стане додатковим тягарем для родичів. Та чи вартувало воно того?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Або матір, яка все життя працювала зранку до ночі, щоб її дитина ні в чому собі не відмовляла. Вона жертвувала особистим життям й інтересами на користь рідного сина. А в старості така жінка потребує уваги, психологічної, фінансової й фізичної допомоги. Адже через сина вона опинилася в такому становищі, чи не так?
А є ще ті дами, які готові зробити все, щоб догодити власному чоловікові. Вони виконують усі його забаганки, відмовляючись від своїх бажань і захоплень. Згодом їхня особистість зникає і розчиняється. Та чи хтось оцінить це? Навряд чи.
Інший тип жінок усе життя гониться за зовнішньою красою і привабливістю. Їм важливо відповідати заведеним стандартам і отримувати схвалення від суспільства. Вони витрачають шалені гроші на процедури в салоні, стильний одяг і незручні туфлі. Та чи приносить їм це істинне задоволення? Чи справді дієта і гарна фігура – це запорука щастя? Адже в більшості випадків такі жінки обмежують себе у всьому і опиняються в руках депресії.
Я вважаю, що у всьому повинен бути баланс. Жінки мають не лише віддавати й жертвувати, але й відновлювати свій ресурс. Це такий же обов’язок, як виховання дитини чи турбота за чоловіком. Не варто чекати, що хтось допоможе тобі повернути сили. За цим варто слідкувати самостійно і покладатися виключно на себе.
Ознакою розумної і хорошої мами чи дружини є вміння відпочивати, делегувати обов’язки і знаходити час на себе. Жінка прекрасна тоді, коли у неї на обличчі усмішка, а в погляді відсутня втома. І це може бути та дама, в якої є зайві кілограми чи не ідеально підібране взуття. Проте вона світиться від щастя, сміється і радіє життю.
Чи згідні ви з цією думкою?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
25 фотографій, які обдурять ваші очі
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
